– Нам би зустрітись, та поговорити.
– Не знаю, коли зможу. Напишу, якщо буде час.
– Від цього залежить твій шлюб. Будь добра, знайди час на мене!
Після телефонної розмови зі свекрухою пішла допитувати чоловіка. Що їй треба? Що він їй розповідав?
– Нічого, – відбрикувався чоловік, – звідки я знаю, що їй потрібно.
Це був для мене важкий час: робота, вдома двоє дітей, навчання, навіть чоловікові довелося втягнутися в побут, іншого вибору в мене не лишилося.
Не мала часу готувати, прибирати будинок, прати речі. Щопонеділка, середи та п’ятниці, після роботи, я їздила на навчання, роботодавець відправив, щоб була можливості підвищення.
Щовівторка і четверга треба було дітей розвезти по секціях. Чоловік, який завжди більше заробляв, був практично звільнений від домашньої рутини.
Коли я зіткнулася з нестачею часу, то попросила його про допомогу. Криво, косо, зі сварками, зі скрипом, але справа пішла.
Свекруха любила пхати носа в наше життя. Попервах, чоловік мав язик без кісток. До нашого шлюбу він звик вважати маму другом, радитись, обговорювати ідеї для побачень, квіти, подарунки.
Після шлюбу він продовжив все доповідати матері. Поки мене це не чіпало, мені було начхати. Але свекруха, що уважно намотує на вус інформацію, почала зводити мене своїми причіпками, та списувала все на те, що хоче щастя нашому шлюбу.
Це вона намагалася розповідати мені, що не подобалося моєму чоловікові у наших стосунках!
– Ти можеш зі мною обговорювати такі питання? Чи без посередника ніяк? – розлютилася я на чоловіка.
Зі свекрухою в діалоги не вступала, а чоловікові, за його довгий язик, пред’являла претензії. Він начебто почав фільтрувати інформацію.
Робота, настрій, здоров’я, знайомі, бажання, мрії – вони вели розмовляти про що завгодно, окрім нашого шлюбу.
Діти з’явилися, свекруха тут як тут. Почалися поради, які передавалися мені через чоловіка.
– Тобі радять, ти дотримуйся порад і рекомендацій мами. Я цього не хочу знати. Іди в декрет, сиди з дитиною під керівництвом матері.
Поки я в декреті, мені вистачає моєї мами та лікаря-педіатра! Третій порадник буде зайвим.
Ще поради були у стилі “Господарське мило – найкращий засіб від запору”.
“Щоб було багато молока, треба пити згущене молоко банками”. Я над чоловіком сміялася, та відповідала, що коли у його мами буде запор, я обов’язково куплю для неї найбільший шматок господарського мила.
А згущене молоко радила йому самому їсти й пити, висловлюючи надію, що в будинку буде не тільки мати, що годує, а й батько, що доїться.
Давненько від свекрухи нічого не чула, але раз вона знову перейнялася щастям нашого з чоловіком шлюбу, та на тлі бедламу, що твориться в моєму житті, висновок простий: визнала, що її дороге чадо сам собі шкарпетки пере, і їжу на всіх готує, поки я розриваюся між роботою, та навчанням.
Декілька разів свекруха мені писала, уточнювала дату зустрічі. Але я дійсно не маю часу! Я на той час маму рідну тижнями не бачила!
Зрозумівши, що особистої розмови у нас не буде, свекруха взялася за докірливі, та наставляючі смс повідомлення.
Мені першого рядка вистачило, в якому було сказано про важку роботу чоловіка, та жіночі обов’язки. Далі читати не стала, чат на беззвучний режим поставила.
– Знову не думав, що мамі казав? – наїхала на чоловіка.
Він відпирався. Я його запитаннями завалювала. Він ріпу почухав, пішов копатися в листуванні з матір’ю. Ну ось воно! “Що робиш?” “Суп варю, потім напишу”. “Чим зайнятий?” ”
“Дітей відмивати буду, по калюжах стрибали, потім напишу”. Відповідей чоловіка та знання, що я пішла вчитися, свекрусі для висновків вистачило.
– Значить, не пиши їй, що ти вдома робиш. Яка їй різниця?
– Не буду. Задоволена?
Я була задоволена.
У чаті зі свекрухою, навіть не знаю скільки повідомлень. На дзвінки не відповідаю. Не її справа, як ми з чоловіком живемо, і як нам підтримувати рівень щастя у шлюбі.
Не бачу, щоб свекруха була одружена, дбала, не шкодуючи себе, про чоловіка, і була щаслива. Тому немає сенсу навіть слухати її марення! Ви зі мною згодні?
