Ми познайомилися з Дімою. Я прийшла до них в компанію. Спочатку ми всі спілкувалися, все було добре, а через 1-2 тижні мені сподобався Діма. Ми з ним все одне до одного придивлялися. Через місяць ми почали зустрічатися. Я була на сьомому небі від щастя. До одного моменту.
В компанію прийшли мої подруги.Там була Оля, їй теж дуже сподобався Діма. Але вона не подавала знаку і спілкувалася з ним, як з другом. А через деякий час, в компанії пішли обговорення про те, що Оля не може більше приховувати свого кохання до Діми. Ну ось в цей момент я і дізналася що в мого улюбленого Діму закохана моя подруга.
На мій подив він теж захопився нею. Звісно він захотів, щоб ми розлучилися. Це був найважчий для мене день. Мені не хотілося нічого. Я плакала, бачила що йому було важко, але він свого рішення не змінив. До нього підходили багато хто і казали: “Подумай гарненько… Не поспішай з висновками”.
Але рішення він так і не змінив. А розлучилися ми, на його думку, ось чому, він так і сказав: “Ти мені просто виносиш мозок. Я втомився від спалахів твоїх ревнощів, втомився від твоїх перевірок. Я хочу просто жити. Я люблю тебе, але краще нам розлучитися. Пробач”.
Ну а Оля просто пішла. На неї ніхто не оглянувся. Вона в цьому була не винна. Через два дні ми знову зійшлися. Він дав мені останній шанс. Я була щаслива, адже не уявляла життя без Діми. Але ж потім ми все ж таки розлучилися. Цього разу вже ініціатором була я
Мені набридло його байдужість. Вона мене ранила. Але, мабуть, доля у нас така, за декілька місяців ми раптом поновили стосунки. Я думала, що тепер все буде добре. Діма сказав, що йому подобається Оля. А я зрозуміла цю фразу так: “Я майже закохався в Олю”. Ця фраза перевернула все.
Оля була щаслива разом з Дімою. Вона веселилася. Але прийшов друг Єгора і вони дізналися, що потрапили у халепу. У їх коханого була ще якась Аня.
Зараз ми з Дімою майже рік як розлучилися. Я починала докоряти його, напевно щоб зробити йому так само боляче, як і він мені. Ми все ще спілкуємося, адже у нас одна компанія. Але після всього, я так само хочу бути з ним. Тільки коли втратила зрозуміла, що люблю його найбільше на світі.
Отак “Що маємо, не цінимо, втративши плачемо…” Як тепер позбутися своїх дивних почуттів?
