— Ми ж домовлялися. Попереджати треба, перш ніж приходити. І час… Зараз же пів на сьому ранку! Свекруха сплеснула руками, залишаючи борошняні відбитки на фартуху. — Ой, та що ти, люба! Які попередження між своїми? Я ж не чужа!
— Господи, та що ж це таке діється! — Марина різко прокинулася від гуркоту
– Бабуся наша пожити для себе вирішила! Внучка їй не потрібна! – Випалила дочка на все застілля
– Я на роботу хочу вийти, мамо, – зізналася донька. – Грошей зовсім не
За два тижні до весілля Дмитро остаточно переїхав до нареченої. Чоловік привіз дві сумки з речами та старенький ноутбук. — Це все твоє майно? — здивувалася Ганна. — А навіщо більше? — знизав плечима наречений. — Орендував кімнату, особливо не купував нічого зайвого
Ганна поправила фату перед дзеркалом і посміхнулася своєму відображенню. До весілля залишалося лише чотири
– Тітонько, ви, будь ласка, мене візьміть, я вам обіцяю, ви про це ніколи не пошкодуєте. Мене візьміть…
– Мама, тато, привіт, ви нас просили заїхати, що трапилося? – Маринка з чоловіком
— Що значить «не відчиню»? Марино, вони проїхали шістсот кілометрів! Вони стоять під дверима, я чую голос матері по телефону, вона вже ледь не плаче. Що мені їм сказати? «Вибачте, моя дружина з’їхала з глузду і вирішила вас не пускати»?
— Ти знущаєшся? Відчини їм негайно. Це мої батьки! — голос Вадима в телефонній
Твоя матір, яка живе в трикімнатній квартирі в центрі й здає дві кімнати студентам? У неї проблеми з комуналкою? Не сміши мене!
Олена стояла посеред кухні, тримаючи в руках порожній гаманець. Вівторок, середина місяця, а від
— Цікаве кіно. Коли потрібно було допомогти моєму батькові з ремонтом автівки, ти був дуже зайнятий на роботі. Коли моїй мамі потрібно було відвезти розсаду, у тебе раптово заболіла спина. Але щойно у твоєї «живої та товариської» сестри виникає чергова проблема, створена нею ж самою, у нас одразу з’являється колективна відповідальність.
— Даш, ну ввійди в положення, Лері немає де жити пару місяців, — голос
– Господи, врятуй її, або забери мене разом із нею, – не раз повторював у думках, відчайдушно вдивляючись у клаптик неба через вікно палати
Григорію було не до свят. Три дні він провів у лікарняній палаті у своєї
– Твоя мати знову йде! Знову! Скільки можна приходити на обід? Тут десь висить вивіска, що я відкрила їдальню?
– Твоя мати знову йде! Знову! Скільки можна приходити на обід? Тут десь висить
– Я брат твій, Пашо, рідний брат, старший… Поїдеш зі мною?
Сашко дивився на сидячого в куточку, на обдертому дивані вихрястого худенького хлопчика, і кулаки

You cannot copy content of this page