– Треба допомагати нужденним, а вони зараз потребують! Микита подасть на розлучення! Не можна жити з такою меркантильною…
– Знаєш, любий, мені набридла твоя рибалка у вихідні. Щотижня одне й те саме!
– Наталя, що за звичка кричати? Ти не у себе в селі. Поводься пристойно. – Взагалі-то, ти міг би й зустріти мене, знаєш же, що зарплата прийшла, продукти треба закупити.
Наталя з полегшенням поставила важкі сумки на підлогу. – Я вдома! З кімнати долинуло
-Я не хочу, щоб усі бачили наші стосунки, підуть розмови, а нам удвох добре. -А ти знаєш, що він одружений, і в нього двоє дітей? Ліза застигла з телефоном в руках
Ліза з дитинства була скромною і слухняною дівчинкою. Батьки раділи, така чемна і слухняна
Мар’яна плакала. Плакала так сильно, як ніколи. Нарешті вона змогла це зробити. Звільнити душу. Дозволити собі елементарну людську річ – просто поплакати
Мар’яна плакала. Плакала так сильно, як ніколи. Нарешті вона змогла це зробити. Звільнити душу.
– Ти все-таки образився на нас, – сказала мати
Сім’я Краснових жила у маленькому містечку. Воно було зеленим та тихим. На цьому його
Жук колорадський…
Вісімнадцята тридцять. В офісі вже нікого немає, а прибиральниці ще не прийшли. Ліля та
– Я не можу взяти на себе таку відповідальність! Та зрозумійте ж ви! – він пручався щосили
– Андрію Віталійовичу, рідненький, будь ласка! Благаю вас! Допоможіть! – Жінка кинулася в ноги
– Знов порожні макарони? – Чоловік жбурнув виделку на стіл. – А що ти хотів? Стейк? – Лариса вимкнула воду і повільно обернулася. – У гаманці залишилося триста гривень, Сашко. Нам на них ще три дні жити
– Знов порожні макарони? – Чоловік жбурнув виделку на стіл. Лара стояла біля раковини
Чоловік пішов до молодої, діти встали на його бік – доки за бабусю не заступилася внучка-підліток
Дівчинка-підліток увімкнула камеру, подивилася в об’єктив і сказала: – Мій дід – зрадник! За
– Ти спілкуєшся з Леонідом? – Жанна підняла брови. – Серйозно? – Іноді, – відповіла Яна. – А що? – Ну, щасти тобі з ним, – реготнула Жанна. – Забирай, мені не шкода
– Та навіщо він мені потрібний? – Усміхнулася подруга. – Так, тимчасове захоплення, пустощі.

You cannot copy content of this page