Життєві історії 0
– Квартира – це все, що в тебе є, не продавай, – застерігав брат
– Ти серйозно, Семене? Двісті п’ятдесят тисяч? Просто так, на якісь «курси особистісного зростання»?
Життєві історії 0
Господи, та це, напевно, чорний ріелтор, осінило жінку! І як тільки дізналися про Віру? Так хто ж посмів таке зробити?
Сухувата старенька в старому, як вона сама, пальто стояла біля під’їзду на холодному листопадовому
Без категорії 0
– Маш, ну що ти істериш? – голос його звучав заспокійливо. – Коля добрий мужик. Він дуже самотній просто. Дружина пішла, діти не дзвонять… Ну, куди йому ще йти?
– Не мелькай перед очима! – гаркнув сусід. Я мимоволі застигла посеред своєї вітальні
Життєві історії 0
-Е-е-е, ні, любий, нині сам придумай, що купити. А то двадцять п’ять років живемо, і все за підказками моїми даруєш. Давай сам, сам, сам…
Борис прокинувся в чудовому настрої. Пояснити свій настрій він і сам би не зміг.
Життєві історії 0
– Люди різні. Не міряй усіх по собі. У тебе серце добре – всіх жалієш, всім допомагаєш
– Мама, давай з нами. Я радісно подивилася на дітей і чоловіка, що бігали
Життєві історії 0
-Так, потрібно взяти себе в руки швидко, заспокоїться. Але як! Пройшло п’ятнадцять років, а вона… стала ще кращою ніж була як же так?
Іван намагався тримати себе в руках. Як же так, такого не буває! Минуле накрило
Життєві історії 0
– То ти не для себе, ляльку у Діда Мороза просив? – вигукнув Вадим. – Угу, – кивнув Сашко. – Для Світлани. До неї Дід Мороз ніколи чомусь не приходить. Ми з нею в одному класі, і вона мені на нього поскаржилася, – Сашко винно глянув на Діда Мороза, а батьки видихнули з полегшенням
Вадим зайшов у спальню з перекошеним від подиву обличчям. – Що з тобою? –
Життєві історії 0
Ліда подивилася на свекруху з вдячністю. Перебуваючи у її будинку, вона була спокійна за своє майбутнє. З такою мамою не страшні були жодні труднощі
– Нам що, знову до твоєї мами їхати? – грізно спитала Ліда чоловіка. Вона
Життєві історії 0
– Варя, я розумію, що тобі її шкода, але ж ми не знаємо її. Може, вона… – Може, що? Вона просто самотня жінка, яка забула, що таке тепло! І ми сьогодні можемо хоч щось для неї зробити!
Варя вискочила з квартири о десятій вечора тридцять першого грудня – мама згадала, що
Життєві історії 0
– Та облиш ти ці забобони, мій дядько Вася, пам’ятаєш ж його, п’ять разів свідком на весіллях був, і сам вже втретє одружений. – Так при чому тут дядько Вася, він чоловік, на нього прикмета, може, і не поширюється … – Юля, ну ти ж розумна, школу з медаллю закінчила, університет з червоним дипломом, а віриш в такі дурниці!
Юлі було двадцять п’ять і їй дуже хотілося заміж. Але якось не складалося з

You cannot copy content of this page