— Синочку сказав, що ти отримуєш непогані гроші. А я тут подумала… може, ви мені орендуєте квартирку неподалік? Щоб я могла наглядати за вами…
— Синочку сказав, що ти отримуєш непогані гроші. А я тут подумала… може, ви
– Мати сплатила вам весілля, моя дружина, Юля, дарує вам медовий місяць, а я, як справжній мужик… Дарую… Квартиру! – Гордо промовив брат, а його дружина від почутого, ледве не втратила свідомість
– Едіку, треба поговорити! – Після привітання на весіллі, дружина, Юля, змінилася в обличчі.
«Яка ще спадщина? Хатинка в селі, повна клопів?» — єхидно сміялася свекруха, вихопивши мікрофон у матері нареченої на весіллі. Проте та не розгубилася й гідно відповіла
Білосніжна сукня, переливаючись на сонці, ніби чарівний водоспад, м’яко спадала вниз… Це був найзворушливіший
— Ви ж не проти, якщо ми залишимося у вас? — запитав брат. — Готель коштує дорого, а у вас тут так багато місця
Валентина та Михайло переїхали до обласного центру кілька років тому, прагнучи знайти гідну роботу.
– Я їду в Італію! А в тебе буде час подумати. – Про що? – Про те, чи ти зможеш жити з жінкою, яка не просить у тебе грошей на колготки! З жінкою, яка сама обирає, куди поїхати, та що купити! З жінкою, яка може без тебе обійтися
Тарілка розбилася об стіну, обсипавши кухонну підлогу розсипом білих уламків. Ганна завмерла, притиснувши долоню
Дорога свекруха, запрошую Вас на наше розлучення! Ваша невістка Оксана
Коли син відчинив двері, Людмила з порога злякано запитала: – Ти один? -Так …
– Ти ж купуєш продукти, то давай гроші на молоко, – пролунав голос чоловіка. – Ти зараз серйозно? На молоко? – Ну, а що? Ти ж сама сказала, що ти відповідаєш за продукти. Чого тепер обурюєшся? – Роздратовано сказав він
– Ти ж купуєш продукти, то давай гроші на молоко, – пролунав голос чоловіка.
– І навіщо тобі така дружина? – вигукувала свекруха. – А я тобі одразу казала, що вона нахабна і зарозуміла! А виходить, що ще й егоїстка! Тільки про себе й думає
– Згадуй! Що ще могло залишитися в неї? – запитувала Ніна Володимирівна сина. –
– Ти зрозумій, Ларисо, я втомився! Час іде, а нам лише обіцяють покращення, насправді ж – нескінченні процедури, поїздки, ліки! – Ти зовсім не схожа на ту Ларису, з якою я одружився п’ять років тому! Ти мусиш зрозуміти мене, я більше не можу! – чоловік упав у крісло, і закрив обличчя руками
– Поки ти плескався у ванній, тобі прийшла СМСка від твого “сонечка”! Дружина дивилася
– Що це за суп? – Галина Андріївна гидливо понюхала ложку. – Якийсь рідкуватий. Олено, ти б хоч картоплі більше кришила! – роздратовано зауважила свекруха
– Олено, ти чого така похмура? – Паша поставив тарілку на стіл і пильно

You cannot copy content of this page