Пішки з Маріуполя до Запоріжжя з чотирилапим другом на руках: історія незламного Ігоря і Жужи

Житель Маріуполя Ігор пройшов дуже не простий шлях, щоб бути у безпеці та не покоритися окупантам. З окупації й смерті він урятував і свою чотирилапу подругу Жужу.

Дивовижну історію вірності та незламності розповіло видання DW, пише ЦЕ EASY.

Чоловік зізнався, вирішив тікати з рідного міста, бо не хотів ставати рабом «руського міра».

«Все зламалось. Тому, що ця «країна» була вже не вільна – під назвою Маріуполь. Її, по-перше, не стало. Від неї саме лахміття залишилося. А потім якісь чужі люди у військовій формі почали скупчуватися. І все забороняти. Я не хотів бути рабом», – розповів Ігор.

У це важко повірити та навіть собака Жужа, домашня улюблениця, почувала себе погано під російським гнітом і зневірилася. Господар залишати чотирилапу подругу не збирався.

«Підпалив дров, заварив чаю, посидів, покурив і вирішив – треба йти. Кажу пішли. А вона лежить, вже ніяка… Все, вона відвернулась і помирає», – розповідає чоловік.

Ігорю нічого не залишалося як взяти Жужу на руки й почати цей непростий шлях до безпеки. З дому вийшли 23 квітня, за день до Великодня. Чоловік вважає, що свято їм допомогло. Адже у святий день усі люди прагнуть допомогти один одному. Тож дорогою мав де перепочити та попросити якоїсь їжі чи води.

Маленька Жужа не звикла до довгих прогулянок, а через мозолі на лапках відмовлялась іти. Тож майже всю дорогу Ігор ніс хвостаті 8 кг на руках. Долали шлях протягом п’яти днів, пройшли пішки понад 200 км.

До Запоріжжя лишалося 80 км, Ігор вже був знесилений, йти було нестерпно. На щастя дорогою підібрав водій вантажівки, який допоміг дістатися до центру.

«Я б не подужав цього. І ось він мене підхопив – і це врятувало мені життя. І їй теж», – зізнався чоловік.

Ігор каже, що безмежно вдячний водієві та назавжди запам’ятає його доброту.

У Запоріжжі Ігоря та Жужу прийняв волонтерський центр «Солдатський привал». Вимушені переселенці отримали змогу перепочити. Чоловікові надали окрему кімнату, він зміг помитися, отримав гарячу їжу та свіжий одяг. Жужа також отримала особливу увагу, її навіть оглянули ветеринари.

Згодом Ігор та Жужа відправилися до родичів у Київ, де зараз і мешкають. Чоловік й досі звикає, що у квартирі є світло та вода. Та сьогодні маріуполець та його чотирилапий друг перебувають у безпеці.

Related Post

Вся проблема в тому, що я дуже люблю свого друга дитинства і ревную його до дівчини, тому що сама хочу бути з нимВся проблема в тому, що я дуже люблю свого друга дитинства і ревную його до дівчини, тому що сама хочу бути з ним

З самого раннього дитинства дружу з хлопчиком, ми сусіди та все дитинство проводили разом. Загалом ми разом вже 17 років, між нами було багато, не раз рятували одне одного, і