«Потім» – синонім слова «ніколи»

Чому важливо жити тут і зараз:

Нещодавно перечитала роман Наріне Абгарян «З неба впали три яблука». До глибини душі вразила історія чоловіка, який купив на ринку туфлі. Він хотів тут же перевзутися, але дружина стала в позу: «Мовляв, не вигадуй. Одягнеш на недільну службу».

Старий сильно образився, а дружина з жаром доводила, що є повсякденний одяг, а є ошатний.

Люди похилого віку повернулися додому і поки розігрівався наваристий хаш, він приліг відпочити і тут же помер. Вона його поховала, але в труну черевики не дала. Ще чого? Вони ж зовсім нові. Тільки небіжчик «став приходити» щоночі і докоряти в жадібності. Довелося чекати смерті чергової довгожительки, щоб взути ту в туфлі сорок п’ятого розміру.

Один знайомий з гіркотою розповідав, як свого часу образився на бабусю. Він, семирічний, приїхав до неї погостювати на весняні канікули і попросив відкрити яблучне варення. Та ні в яку. Адже приберегла його для яблучного штруделя до Трійці. Хлопчик спершу вмовляв, а потім розплакався і по рейках пішов додому. Адже грошей на зворотний квиток не виявилося. Бабуся не дожила до Трійці два тижні, а банку варення під шумок вкрав хтось із сусідів, прихопивши ще й вудки, і бочку для засолювання огірків.

У троюрідною тітки в комоді лежить класна картата спідниця, припасена, вибачте, на смерть.
– Вона Вам подобається?
– Дуже.
– Так носіть.
– Прийде час.

З властивим мені запалом намагаюся довести, що неможливо отримати задоволення від спідниці, направляючись в ній на кладовище, а ось причепуритися за хлібом – саме те. Вона розуміюче посміхається і каже, що я ще не досвідчена в житті.

Мої батьки вже кілька років відмовляються їхати в санаторій. Хворіють, п’ють літрами нурофен, але пройти курс лікування і прийняти радонові ванни – ні в яку. Папа мотивує це тим, що в країні йде війна і йому соромно займатися своїм здоров’ям, коли на Сході гинуть люди.

Подруга іноді згадує горезвісну банку шпротів. Мама дістала її за якоюсь мега привабливою ціною і сховала на свято, не глянувши на термін придатності. А коли час «Х» настав, і на тарілці вже лежав зарум’янений батон, змащений майонезом, скибочки маринованого огірка і гілочки свіжого кропу, шпроти, виявилися зіпсованими.

Синдром відкладеного життя дуже зручний. У нього можна загорнутися, як у кокон і виправдати свої страхи і лінь. Небажання діяти і приймати рішення. Ось підростуть діти, настане літо, вечір п’ятниці, Пасха …

Краще з понеділка, з першого вересня, після відпустки або коли закінчиться війна.

З самого ранку ми чекаємо вечора. Увечері – новий ранок. Ми залишаємо на потім ошатні скатертини, нарядні слова, думки і мрії. Кращу роботу і кращий шматок.

Очікуємо слушної нагоди, відповідного моменту, першого місячного дня.

Відкладаємо молодість на старість, забуваючи, що життя – це те, що відбувається виключно зараз.

Автор: Ірина Говоруха

Related Post

Що ми знаємо про чоловічі почуття?Що ми знаємо про чоловічі почуття?

Ми звикли думати, що жінки більш емоційні, ніж чоловіки, чутливіші. Чи так це насправді? Поки ми дивимося з боку або вивчаємо здатність до емпатії, співпереживання, розуміння почуттів інших людей, жінки

10 прикмет, перевірених на власному досвіді10 прикмет, перевірених на власному досвіді

Часто буває так, що от чорний кіт перебіжить дорогу, а справи йдуть чудово і нічого поганого не стається. Або ж сіль хтось на столі розсипав, але дякувати Богові жодних скандалів.

Самотність: 5 порад, як з нею боротисяСамотність: 5 порад, як з нею боротися

Самотність незатишне і холодне слово. На жаль, самотність як стан відчуває велика кількість людей. За оцінкою психологів до 30% населення розвинених країн відчувають хронічну самотність, відчуваючи себе відірваними від решти

facebook