Прийшов той час коли я накопив на свою власну квартиру, коли переїхав то виявив, що сусіди постійно у щось грають и програвать одне одному бажання, ось наприклад, якось, до мене в двері постукала сусідка

Гаразд, якби попалися просто веселі сусіди! Але це…

Все ж зробив це! Я купив в іпотеку довгоочікувану квартиру. Два тижні тому перевіз речі зі знімної квартири.

Пара днів пішла на прибирання і розкладання свого скромного скарбу по картонним коробкам. Грошей на меблі у мене немає. Є лише матрац (якщо це можна назвати меблями).

Стільців немає, столу немає. Вечеряю лежачи. Ну зате в своїй квартирі. Ніхто тепер не може мене вигнати (крім банку, звичайно ж).

Сяк-так робочий тиждень підійшов до кінця. Вечір п’ятниці. Я лежу на матраці, дивлюся на ноутбуці фільм з Брюсом Віллісом 1997 року, жадібно знищую вечерю, куплену в супермаркеті за 79 гривень. Коротше, нікого не чіпаю.

Хтось подзвонив.

Стукає сусідка (як пізніше з’ясувалося) в ліфчику і трусиках.

– Привіт, у тебе мариновані огірочки є?

Я втратив дар мови. Не придумав нічого кращого, ніж витягнути з шаурми маринований огірочок. Мовчки простягаю їй його.

Вона засміялася, засміялися і люди в під’їзді. Зрозуміло було, що це був якийсь прикол. Сусідка миттєво зникла.

Сказати, що я офігів, так це нічого не сказати.

Через пару годин у двері подзвонили знову. Знову та ж дівчина, тільки одягнена.

– Слухай, я доїв шаурму, а з нею і огірочки. Але у мене залишився плавлений сирок. Заходь.

– Так я вибачитися хотіла. Суперечку програла, а подруги не придумали нічого кращого цього.

Мабуть, вона побачила, що в кімнаті немає меблів.

– А ти теж суперечка програв? Де всі?

– В магазині.

– Іпотека?

– Ага!

– Співчуваю!

І втекла.

Пройшов тиждень. Знову п’ятниця. Грошей не було навіть на шаурму, тому що затримали зарплату. Їв хліб з майонезом. Чую, що в під’їзді лунає дикий гавкіт. Стало цікаво, виглянув.

Виявилося, що сусіди знову грали в щось і хтось програв. Цей “хтось” ходив по під’їзду і немов собака гавкав на кожному поверсі.

Сусідка помітила, що я виглянув.

– Приєднаешьмя до нас? У нас ласощі є.

Двічі мене вмовляти не треба було. Так і почалося спілкування між нами.

А ще я зрозумів, що захоплююче час можна проводити і без великих фінансових витрат, але про це в іншій історії.