Ось ще одна історія про нашого домовика. Одного разу мама поїхала в гості до друзів в інше місто. Все нормально, вона поїхала. Я тоді ще в школі вчилася, з нами жила невістка (брат в той час ще в армії служив).
Батько, як завжди бувало в таких випадках, як то кажуть, загуляв. За радянських часів він міг пити кілька днів поспіль, не ходити на виробництво, але його на роботі цінували і навіть поважали, звільненням ніколи не загрожували.
Отже, в будинку залишалися: невістка (двадцятий рік їй йшов), племінниця Катя (рік), хмельний батько (який спить більше, ніж спить), старша сестра Іра (12 років) і я (10 років). Все у нас нормально, якщо не брати до уваги того, що піч в будинку то не можемо розтопити, то димить (дуже рідкісне явище), то на кшталт топиться, а тепла в будинку немає, все як на вулицю випаровується.
У будинку якось дуже прохолодно і натопити не можемо (спати доводилося в теплих кофтах). Від цього посилюється почуття незатишності – все якимось забруднений здається, нерідним.
Катюшка теж відчуває себе не дуже – то супиться, то не їсть, то не спить. Загалом, в будинку непорядок відчувається, все з рук геть, як то кажуть. Але це ще не всі біди. Дві корови як з глузду з’їхали – ревуть в зграйки цілодобово, хоча і нагодовані, і напоєні, і доять їх своєчасно, і в стійлі прибрано, що ще їм треба, незрозуміло. Загалом, рев тварин не додає радості. Все ніби нормально зовні, а комфорту і спокою немає.
Коли мама приїхала через два тижні, вона нас не впізнала – ми теж були всі якісь забруднені, в будинку живим не пахне. Невістка розридалася і кинулася до неї на шию. Ми теж обліпили її з усіх боків, тільки батько продовжував мирно сопіти. Приїхала мама об одинадцятій годині ранку, відразу перегребла піч костуром (як завжди вона вже топилася, тільки тепла від неї було нуль). У будинку буквально через півгодини стало тепло, світло, затишно і комфортно. Мама сходила в зграйку, задала коровам ще сіна, вони заспокоїлися. Вона тут же затопила баню. Невістка зі сльозами на очах скаржилася на наше погане життя-буття без мами.
У відповідь ми почули ще більш вражаючу історію. Приїхала вона до друзів (з нею поїхала дружина молодшого брата з маленьким синочком). Їх зустріли добре. Родичі жили в приватному будинку.
І ось в першу ніч ніхто з домочадців не спав, крім мами. Всі чули якесь квакання, шльопання, начебто жаба стрибає мокрими лапами по підлозі. Всі ці звуки поблизу маминого ліжка. Включать світло – тиша. Тільки вляжуться – знову все повторюється.
Господарі вирішили, що жаба забралася в підпіллі і так стрибає. На наступний день залізли в підвал, пролили плінтуса окропом – жабу мордували.
Настала ніч, все знову повторилося. Вранці мамі розповідають, вона в подиві – нічого не чула, спала. Цікаво їй стало, вирішила вона наступну ніч не спати і теж послухати. Та де там, тільки лягла і заснула.
А решта знову не сплять. І так тривало весь той час, поки мама гостювала.
Вже багато пізніше родичка, попитала сусідів і бабульок, з’ясувала, що мама приїжджала до неї в гості зі своїм домовиком. Він кинув рідний дім (ми там ніяк не могли піч натопити), поїхав разом з господинею і повернувся з нею ж. Ось такий він у нас мандрівник.
