Poзкіш – це не помади, не походи у ресторани і не підбори. Справжня pозкіш – це жити так, як тeбе зручно. У зручних черевиках. З тим кольором помaди, який тобі подобається, або без помади взагалі. Їсти їжу, яка подобається, дpужити, з ким тепло, бути разом з любові, а не через залежність чи зобов’язання.
Навчитися відмовлятися від непотрібного. Від того, що себе вичерпало. Зносилося. І берегти те, що подобається. 5-річна донька моєї подруги все своє маленьке життя ходить в гості тільки зі своєю ложкою. Вона може собі дозволити розкіш їсти тією ложкою, яка їй подобається. Її мама дуже соромиться, кожен раз намагається виправдатися. А я стала брати з собою на пікніки свої власні прибори і посуд, тому що не люблю їсти з пластику. І мені плювати, що про це думають інші.
Розкішне життя – це не «адже ти цього варта». Це про те, що ця річ гідна тебе. Чашка, подарована сестричкою. Батькова футболка, в якій так затишно засинати. Пиріг за маминим рецептом. Поцілунок коханої людини. Цікаві книги. Гарні фільми. Ті самі пісні. Свіжа постільна білизна. Прибрана квартира. Життя, яке ти обрала сама.
А ще розкішне життя – це не цькувати себе, коли щось йде не так. Колготки можуть порватися. Тісто може не підійти. Друзі можуть не захотіти дивитися твій улюблений фільм. Кохана людина може піти. Ти можеш не отримати підвищення на роботі. Може трапитися все що завгодно. Якщо у тебе щось не виходить, це ніяк не впливає на твою цінність. Це означає, що просто зараз все йде не так, як ти хочеш.
Розкішне життя – це мати можливість вибору. Штопати порвані колготки або купити нові. Викинути пиріг і замовити суші або намагатися спекти пиріг ще раз. Подивитися фільм на самоті або піти з друзями в кафе. Відпустити або боротися. Шукати нову роботу або змінити свої цілі на старій.
Розкішне життя – це жити за своїми правилами. Йти до своїх цілей. Та не шукати виправдання. Не боятися бути незручною. Не виправдовуватися за свій вибір, свої мрії, свої інтереси.
Говорити: «Зі мною так не можна».
І говорити: «Мені це можна».
