Свекруха й раніше мене недолюблювала, а тепер я взагалі стала для неї ворогом номер один. Нині все через те, що я не захотіла їхати до храму на богослужіння перед Водохрещем.
Вона дуже релігійна, але в мене складається враження, що її цікавить лише зовнішня сторона питання. Потрібно виглядати належним чином, відвідувати церкву, а решта не має значення.
Сама вона не справляє враження людини, яка істинно вірить. У нас в університеті була літня викладачка, яка була вірянка, то небо і земля, якщо порівнювати зі свекрухою.
Викладачка була дуже розуміючою, відкритою і співчутливою людиною. Ніхто ніколи не чув, щоб вона пліткувала чи кричала на когось. У неї на заняттях завжди панувала якась умиротворена атмосфера, викладачка дуже розташовувала до себе та завжди намагалася піти назустріч студентам.
Свекруха ж у мене та ще пліткарка, любителька поскандалити та повчити оточуючих життю. Вважає, що тільки вона робить правильно, а решта повинна просто її слухатися.
Не беруся судити, скільки духовних норм свекруха порушує своєю поведінкою, але я не можу її назвати навіть доброю людиною. І робить з себе хто знає кого!
Ми з чоловіком з’їхалися ще до весілля. Так його матінка влаштувала цілий скандал, що її син знайшов собі дівку, що гуляє, яка ось-ось його захомутає і потягне під вінець.
– Та порядні люди до весілля разом не живуть! Ну гаразд ти – мужик, а їй би посоромитися! – обурювалася мама чоловіка.
Скандалила вона в моїй квартирі, до речі, куди чоловік і переїхав. Я настільки була спантеличена такою поведінкою, що навіть на календар подивилася, а чи не провалилася я в сімнадцяте століття?
Коли свекруха дізналася, що я ще й дитину чекаю до того, як ми отримали штампи в паспорті, вона ледь від агресії не луснула.
– А вінчання як же? Я вас вже записала на вінчання, та хто ж вас із пузом тепер повінчає? – бігала навколо нас свекруха.
Ми вінчатись не збиралися. Ми з чоловіком не належимо до категорії віруючих людей, а займатися показухою не бачимо сенсу.
Свекрусі ми про це не сказали, навіщо ще сильніше людину засмучувати? Розписалися спокійно, хоча свекруха не переставала казати, що все неправильно і так не можна.
Коли в нас з’явилася дитина, свекруха мало не з лікарні готова була везти її хрестити. Звичайно, їй це ніхто не дозволив, але факти спроб були. Але тут я стояла на своєму. Хрестити дитину не раніше, ніж у рік. І це тільки через те, що чоловік попросив. Він хоч і не ходить постійно до церкви, але більш набожний за мене.
До року дитини ще чотири місяці. Але нещодавно свекруха знову вирішила проявитись і затягнути нас із сином до церкви. Саме на службу перед Хрещенням.
У нас дитина досить неспокійна. І животик, і зубки, і все на світі ми вже проходили. Дитина не дає нудьгувати, щодня якісь свої приколи.
Свекруха стверджує, що це все через те, що він ще не хрещений, а як похрестимо, так одразу всі проблеми самі відпадуть. Я слухаю її одним вухом, бо втомилася вже це слухати.
Нещодавно син захворів. Температура, кашель, соплі – загалом, повний набір. Ще якраз новорічні свята закінчилися, чоловікові на роботу виходити, мені самій усі веселощі. Але що ж робити?
Тут свекруха намалювалася і з діловим виглядом заявляє, що завтра у північ нам треба викликати таксі та їхати до храму за надиктованою нею адресою. Там буде хрещенська служба, воду освятять, треба буде дитину вмити, щоб здоровенькою зростала.
Я її питаю, чи не може вона просто привезти нам святої води, щоб я вдома дитину вмила, так свекруха почала кричати, що треба ще службу відстояти, помолитися, а я на все готове хочу.
Куди я на нічну службу попруся з немовлям, яке ще й хворіє? Вона взагалі у своєму розумі? Одна справа вдома дитину святою водою вмити та напоїти, а інша тягнути її в натовп, де стояти багато часу треба!
Свекруха злетіла, наче я її під зад штовхнула. Почала обурюватися, що я сама нехрист, ще й дитину такою ж хочу виростити, а на її здоров’я мені начхати.
Несла ще якусь маячню, але прийшов чоловік і випровадив свою маму. Але ворог номер один у свекрухи тепер саме я, адже відмовилася від походу до храму та взагалі “нехрист”. Ще й родичам всім розповіла, що я її мало не матом крила за пропозицію сходити до церкви на службу.
Я намагалася ставитись до цієї жінки терпимо і заплющувати очі на її пропозиції, але зрозуміла, що роблю тільки гірше. Не хочу більше витрачати на неї нерви та час. А святу воду мені чоловік принесе. Він розуміє, що мені самій на службу йти взагалі не варіант.
