– Чому не треба? – Давайте вже відверто! Скільки можна вдавати, що все чудово? – Світлана бере в борг – ми допомагаємо. Світлані потрібна допомога з ремонтом магазину – ми допомагаємо. А коли мова про ремонт для мами – нас навіть не повідомляють
Кришталеві келихи дзвеніли в оновленій квартирі. Мама з гордістю демонструвала гостям євроремонт – подарунок від дітей на сімдесятиліття. Світлана, моя старша сестра, розповідала про дизайнерські знахідки, а я
Після розлучення Сергій не міг отямитися! Він годинами сидів нерухомо, дивлячись у нікуди. Йому доведеться із цим жити. Десь глибоко в пам’яті промайнула думка, що прилетів бумеранг за всіх залишених дівчат
– Який же хлопчик у вас симпатичний! Така лапочка, так би й поцілувала… Ой, виросте, від дівчат відбою не буде. Мама Сергія поблажливо посміхалася: вона звикла на подібну
– Боялася, що дочка в пелені принесе, а приніс чоловік! – Сміялася сусідка. – Не суди, та не судима будеш, – відповіла Ганна
– Ганно, Ганно, йди сюди швидше, – Зінаїда оперлася руками об хвіртку, намагаючись віддихатися. – Хто за тобою гнався? – розсміялася Ганна, витираючи мокрі руки об край фартуха.
– Синку, ти тільки не хвилюйся, зі мною все вже добре! Тільки Марійка… Я не знаю, де вона, і що з нею! Знайди її, будь ласка
Артем вихором влетів у відділ поліції. Перед віконцем чергового нікого не було. – Та що ж це таке! Де всі! Час дорогий, кожна хвилина на рахунку! – обурювався
– У вас же немає своїх дітей! Чому б вам не допомогти мені? – Нахабно заявила падчерка
Катерина вийшла заміж у сорок п’ять років. Такий пізній термін пояснювався тим, що у жінки були проблеми зі здоров’ям, і вона не могла мати дітей. Жінка заявляла про
– Ти ж на той світ збирався? – ляпнула Вероніка Анатоліївна. – Мама дзвонила, говорила. А зараз що? – А ви тільки цього й чекали, – відповів дід. – Інакше вас не збереш! У всіх справи вічно! Стало цікаво, злякаєтесь, та приїдете, чи забули про нас зовсім
– Діда треба відвідати, – у Вероніки Анатоліївни тремтів голос, вона готова була ось-ось розплакатися. – На той світ зібрався з дня на день. Все дуже погано. Ліда
– Давай я і своїх батьків тут поселю! – Сказала Тетяна чоловікові. – А що? Житимемо табором
– Тетяно, а що відбувається? – Ольга Степанівна розгублено оглядалася у порожній вітальні. – Де стіл, де все? – Вибачте? – Тетяна відірвалася від ноутбука, за яким захоплено
– Віддай цю квартиру Стасові! Все одно в тебе тепер є спадкова однокімнатна. Ми знаємо, нам люди донесли. Навіщо тобі дві квартири? – по-діловому видав колишній свекор
– Отакої! Нічого собі! Кого я бачу! От ви смішні на старості будете! Ви чого заявилися сюди? – вигукнув уже неабияк веселий після щедрого застілля В’ячеслав. Він щойно
– Я теж працюю! – Вона повернулася до чоловіка. – І теж приношу гроші до хати! Але чомусь після роботи я маю бути ще й пралею, і куховаркою, і домробітницею! А ти тільки “втомленим здобувачем”
Дзвін тарілок луною віддавався у порожній кухні. Ганна механічно збирала посуд після вечері, краєм ока спостерігаючи, як Олег, її чоловік, звично влаштовується у кріслі перед телевізором. Тридцять років
– Іду я від тебе до іншої жінки! Кохання у мене, так би мовити
– Боря, ти куди зібрався? – запитала Ольга, не перестаючи колихати на руках дитину, яка ніяк не заспокоювалася. – Олю, ти вибач, – чоловік опустив валізу на підлогу,

You cannot copy content of this page