– Зінко, ану йди сюди! – На всю вулицю дзвінко крикнула Наталя. – Микола Крук свататися прийшов
– Зінко, ану йди сюди! – На всю вулицю дзвінко крикнула Наталя. – Микола Крук свататися прийшов. Зіна неохоче встала з грядки, витерла руки об пелену сукні та
– Давай так, – ти відмовляєшся від своєї частки в батьківській квартирі, а я тобі… ну, колись віддам. Або коли батьків не стане, ти однушку забереш. Боря не витримав і засміявся. – Колись? Єгоре, ти сам себе чуєш? Ти пропонуєш мені подарувати тобі зараз, в обмін на твоє слово честі, колись?
– Ой, почалося! – Єгор скривився. – Ти у своїй трикімнатній квартирі зажерся зовсім? У тебе вона, як футбольне поле, стелі під три метри, район елітний. – Тобі
– Облінилася ти вкрай…
– Так, Дашо, у нас новини. Я запросив на завтра свою маму, так що доведеться переглянути меню. Вона тепер у мене веган, пам’ятаєш? Вона хотіла поїхати до тітки
Я тягла чоловіка п’ять років, поки після одного дзвінка не дізналася про його квартиру, яку він здає в оренду потай від мене
– Алло? Це квартира Миколи Сергійовича? – пролунав у слухавці нервовий жіночий голос. За її інтонацією можна було подумати, що у жінки тече зі стелі чи горить проводка.
– Вам не довіряє банк, чому ми маємо довіряти? – Запитав Єгор
– Гості з’їжджалися на дачу – здається, так це було у класика. На дачі у Лізи та Єгора сьогодні теж чекали на гостей. Тут збиралися відзначити день народження
– Я на вокзалі вже третю добу, мені йти нікуди…
Цю дівчину, яка була вже на досить пристойному терміні, я помітила на вокзалі ще в п’ятницю, коли виїжджала на заміській електричці на дачу. Вона відчайдушно дивилася у вікно,
– Ось що ви за такі люди, жінки? Га? Чому, щоб довести вам свою вірність ми, чоловіки, обов’язково маємо йти на якісь крайні заходи? Чому?
Коли дружина була у ванній, Іван подзвонив сусідці: – Ніно, слухай уважно і не переривай, – тихо, швидко та чітко говорив Іван. – Сьогодні моя дружина… Ти слухаєш?
– Денисе, я востаннє говорю! – Або ти виганяєш свою сестричку сьогодні ж, або я йду назавжди! Тут не нічліжка! Я хочу жити у своїй квартирі лише з чоловіком! Без сторонніх
Ця квартира їм дісталася три роки тому, коли Денис отримав спадщину від діда. Трикімнатна в хорошому районі, з високими стелями та великими вікнами, що виходять на подвір’я, де
– Здавалося б дрібниця, – а як приємно!
– Як же все набридло! Таня з усмішкою згадала свої мрії та плани шестирічної давності. У їхньому глухому «бомонді» дівчина, що вийшла заміж, відразу підіймалася в очах суспільства
– Ти мене занапастити хочеш… – Репетувала мати
Ліда завжди думала, що від неї пахне самотністю. Так казала мати, а вона їй вірила. – Ну кому ти така потрібна? – раз у раз цідила крізь зуби

You cannot copy content of this page