– Андрію, припини мимрити й тремтіти! Скажи їй, що ти ходив до свого сина, –  натиснула свекруха на мого чоловіка
– Ти знову у вихідні їдеш до матері? Андрію, я втомилася вже. З весни до осені ти їдеш у п’ятницю ввечері, й повертаєшся в неділю ввечері! – я
Насті, звичайно, легше стало після того, як перепросила перед мамою та батьками Андрія, тільки почуття сорому досі переслідує її. Тільки соромиться тепер вона не маму, а за своє ставлення до матері
– Здрастуйте, а Настя Гусєва тут живе? – спитала незнайомка в хутряному кожусі. – Доброго дня. Так, тут. Тільки тепер її прізвище Журавльова, – відповів розгублений хлопець. –
– А я тобі казала, що немає нічого хорошого в тому, щоб жити на території дружини! – Повчально промовила мати. – Ти ж мене не слухав
Валентина Євдокимівна рвала і метала, дізнавшись про те, що син із невісткою зібралися переїжджати від неї. – Чим вам у мене не подобалося? Нагодовані, напоєні, – буркнула з
– Чому сваха їде аж двічі відпочивати, а я жодного? – обурилася свекруха
Як тільки в сім’ї єдиного сина Тамари Анатоліївни з’явилася дитина, жінка одразу заявила про те, що молодим батькам не варто на неї розраховувати. – Якщо ви думаєте, що
– Тьху ти, відходила мене, як малолітнього! Якщо вже шкода цього сала, тоді сама їж його! – образився зять
– Грошей би так насипало, як снігу нині, – поскаржився Петро дружині. – І хто б тобі насипав їх? – засміялася Ганна. – Та гаразд, це я так,
– Подумаєш, пенсія! Ти в мене ще молода! За кілька днів і думати про неї забудеш. – Я навпаки – тішуся, що більше не треба на роботу ходити! Нарешті! – Стривай, – здивувався син, – то ти не збираєшся далі працювати
Виходу на пенсію я чекала з нетерпінням! Готуватись почала заздалегідь. Років за п’ять. Косметичний ремонт у квартирі зробила, дещо з побутової техніки оновила, дещо придбала, гардероб упорядкувала. Зуби
– Невже життя тебе нічому не навчило? – посміхнулася Ольга. – Двох разів здалося мало? Знову хочеш наступити на ті ж самі граблі? – Бог любить трійцю, – серйозно подивився їй у вічі Гаврилов
Хто-хто, а Андрій Петрович Гаврилов був ситий шлюбними путами, й після двох розлучень ні з ким не збирався ділити радості свого спокійного забезпеченого життя. За плечима у нього
– А тобі не здається, що надто пізно? – випалила Ганна, дивлячись прямо в очі матері. – Він же нас покинув, пішов без жодного пояснення
Аня притулилася до холодного скла в кухні, спостерігаючи, як великі сніжинки осідають на підвіконні, повільно танучи від тепла, що виходить із будинку. У цьому русі було щось заспокійливе,
Нахабна рідня приїжджала в гості щомісяця, доки не отримала відсіч
– Оль, можливо вже вистачить робити з нашої квартири притулок для приїжджих, та знедолених? – напівжартома поцікавився Василь. Двадцятичотирирічна дівчина запитливо подивилася на чоловіка. – Я говорю про
– Я все розумію синку, не до двору я припав, нічого страшного. Видно, доля у мене така! – сумно промовив батько
– Гаразд, тату… Ти це… образу на Ольгу не тримай, не зі зла вона… Просто гормони розбушувалися, та і якщо чесно, погана ця ідея була тебе в місто

You cannot copy content of this page