Головна

Liudmila

– Ось, я ж казав, не прийду з порожніми руками. Свій внесок у бюджет приніс! Тетяна зазирнула у пакет. Там лежала довга палиця варено-копченої ковбаси. Найдешевшої
Життєві історії 0
Тетяна почала готуватись до свята ще двадцять дев’ятого грудня. Обійшла усі найближчі магазини у пошуках акцій. Червону рибу взяла в одному, там була знижка. М’ясо в іншому, сири
Вона відчинила двері. Але на порозі стояли не свекри, а худенький хлопчик років шести. За спиною у нього був дитячий плюшевий рюкзачок у вигляді ведмежати, а поряд стояла об’ємна дорожня сумка. – Здрастуйте, – сказав хлопчик. – Доброго дня, – відповіла Даша. – Тобі кого? – Я до тата. Покличте його, будь ласка, – попросив хлопчик. – До тата? – Здивувалася Даша. – А як його звуть? – Мама сказала, що його звуть Ігор, – відповів хлопчик
Життєві історії 0
Субота. Восьма година ранку. Звичайно, хотілося б поспати довше, але вони обіцяли батькам, що цими вихідними обов’язково допоможуть на дачі. Ігор – батькові, який взявся за будівництво альтанки,
– Знову матуся тобі мозок промила? Іро, ну скільки можна слухати цю істеричку?
Життєві історії 0
– Доню, ти маєш піти від нього сьогодні ж! Чуєш мене? Сьогодні ж! Ірина притиснула телефон до вуха, заплющивши очі. За вікном гуло вечірнє місто, а в слухавці
– У тебе, мамо, тепер є чоловік, у Тані – тато і ти, у Марії теж є чоловік. Ніхто з вас не самотній. Самотньою залишилася лише я! – Самотньою у найважчу хвилину. Ви згадуєте мене, коли потрібні гроші чи допомога. Грошей більше не буде! – Але ж ти впоралася, значить ти сильна!
Життєві історії 0
Наталя лежала після оперативного втручання у лікарні. Ноги під час дорожньої пригоди серйозно постраждали. Одну з них збирали буквально по уламках. – Маріє, привези мій ноутбук, будь ласка.
– Ти що робиш? – верескнула Маргарита Василівна. – Це моя земля! – Земля твоя! – гаркнув зять, з гуркотом відриваючи металевий лист. – А паркан – мій! Я його купував, у мене у багажнику всі накладні лежать! І мій сайдинг! І вікна я забираю!
Життєві історії 0
– Ти що робиш? – верескнула Маргарита Василівна. – Це моя земля! – Земля твоя! – гаркнув зять, з гуркотом відриваючи металевий лист. – А паркан – мій!
– Що вони собі дозволяють? Приборкай їх! Ти ж мати! – обурювалася в слухавку Яна. – Ага, ось зараз побіжу. Терпи, кума, не все ж коту масляна
Життєві історії 0
– Що вони собі дозволяють? Приборкай їх! Ти ж мати! – обурювалася в слухавку Яна. – Ага, ось зараз побіжу. Терпи, кума, не все ж коту масляна. Любиш
– Рито, я ж твоя мати! – сказала я. – У мене немає матері! – Закричала Рита. – У мене немає матері, ти зрозуміла? Я сирота! Сирота!
Життєві історії 0
– Мамо, ти спеціально?! – верещала Рита. – Ти все спеціально підлаштувала, щоб мене зганьбити?! Цей вереск я чула і раніше, років двадцять п’ять тому, коли вона вимагала
– А що, теща у мене ще нічого! Ніно, ну це ж чудово! Ти завжди переживала, що вона там одна, а тепер можна бути спокійною… – Бути спокійною? – перебила його Ніна. – Якийсь пройдисвіт обманює маму, а ти пропонуєш мені бути спокійною? – Я не здивуюсь, якщо це якийсь шахрай, який вмовить її переписати будинок на нього, і я залишуся ні з чим!
Життєві історії 0
Коли мама втратила зір, Ніна спробувала забрати її до себе. – Куди? – Заперечувала та. – У вашу тісну квартирку? Не хочу спати в одній кімнаті з Наталкою
– Це ти що, образилась? Мстишся мені так? – Уточнила Галина Сергіївна. – Та як тобі не соромно! Мати стара, хвора… Ростила її, ночей не спала… А ти тепер отак зі мною? – Ні, мамо, я не мщуся. Я просто вибираю те, що буде найкраще для мене. І, до речі, цьому я навчилася в тебе
Життєві історії 0
– Та я вже триста разів пошкодувала, що наважилася на це. Сил моїх уже немає, мамо, – з відчаєм у голосі сказала Вікторія, намагаючись перекричати дочку, що плакала.
– Готую я, не йду на ювілей до свекрухи, теж я! Ви не знахабніли?
Життєві історії 0
– Марино, мамі потрібна допомога у приготуванні свята, ти ж пам’ятаєш, що у неї день народження на Різдво. Як завжди зберуться всі, але мати запросила ще й колег.

You cannot copy content of this page