– Як я тепер без тебе? Що мені робити? Навіщо мені далі жити? – По його щоках текли сльози, а в душі зяяла порожнеча. Там тепер замість серця була чорна дірка
Валерій був закоханий в Ірину ще зі школи. Маленька, тендітна, з розсипом рудого ластовиння на носі. Саме такою він побачив її вперше і ще тоді, бувши в шостому
– Ти хотів одружитися зі мною після покупки квартири, щоб не ділити її? – Закліпала віями Аліса
Марк та Аліса були разом уже п’ять років. П’ять років, які для Аліси промчали, як одна щаслива мить. Вони познайомилися на виставці сучасного мистецтва, випадково зіткнувшись біля абстрактної
Дізналася, що у чоловіка є “Сашенька”, – це ледве не коштувало нам життя…
Вона лежала без руху, втупившись у стелю, і слухала, як втретє за вечір на тумбочці за ліжком задзвонив телефон чоловіка. Цей наполегливий, пронизливий дзвінок здавався їй зловісним провісником
Мати розгорнула ковдру, покивала. – Дякую, звичайно. Хоча я більше на новий холодильник розраховувала. – Мамо, холодильник коштує, як половина моєї зарплати, – Марк сів за стіл. – На свято дарують те, що можуть. – Раніше могли, – буркнула Валентина
Ірина відкрила банківську програму і дивилася в екран. Мінус п’ятнадцять тисяч на місяць. Знову. Вона взяла блокнот, почала рахувати. Марк увійшов до кімнати, побачив дружину за розрахунками. –
– Пробач, Сергію, але я… закохався у твою дружину, – сказав “друг дитинства”
– Пробач, Сергію, але я… закохався у твою дружину. Він сказав це, дивлячись кудись убік. Здавалося, слова вириваються назовні проти його власної волі. Сергій завмер. На його обличчі
– Це ти – мати нікчемна! Ось у Грицька вдома чистота та порядок! А в нас – вічний бардак! – Обюурено промимрив чоловік
– Це ти – мати нікчемна! Ось у Грицька вдома чистота та порядок! А в нас – вічний бардак! Віра завмерла з тарілкою в руках. Слова чоловіка шкрябали
Бідний Вася…
– Наталю, ви Людці сукню вже купили? – Запитав Василь дружину. – Купили. Ще того тижня, – відповіла вона. – І туфлі, і фату, і все інше купили?
– Ти не зрозумів! Грошей не буде! Мені пенсії вистачить, а ось ви самі справляйтеся. Я вам не помічник! Відвідувати мене за гроші не треба! А якщо не хочеш просто так бачити матір, то сиди у своїй квартирі
Наталія Яківна чекала на пенсію, постійно виглядала у вікно, але Валентини так і не було. Сталося щось, а може, дату пенсії перенесли. Валя завжди була пунктуальною, молодою, –
– Відстань ти від мене! Я одружуватися з тобою не обіцяв! І взагалі, я і знати не знаю, чия це дитина! А може, й не моя зовсім? – Тому, гуляй ти вальсом, а я, мабуть, поїду собі, – так говорив Віктор, який був у їхньому селищі у відрядженні, ошелешеній Валентіні
– Відстань ти від мене! Я одружуватися з тобою не обіцяв! І взагалі, я і знати не знаю, чия це дитина! А може, й не моя зовсім? –
– Боже, Сергію, і ти ще питаєш? Більшого щастя для мене не може й бути! Ти ж знаєш, яке у мене здорове та сильне серце. І я готовий будь-якої хвилини, якщо знадобиться, віддати його вам, щоб врятувати ваше життя, як ви врятували моє
Юрко лежав із заплющеними очима. Я знала, що він не спить. Минуло два тижні, як його привезли з обласної лікарні. Але жодного разу в темний час доби він

You cannot copy content of this page