Все почалося з того, що подруга дала мені телефон свого знайомого хлопця зі словами: “Він на твій смак, подзвони йому! “. Зазвичай я не роблю перший крок до знайомства – зовсім не в моїх це принципах, але цього разу сама не знаю чому, вирішила набрати написаний на квадратному листочку номер телефону.
Його звали Ваня. Ми поговорили небагато, а потім почали спілкуватися. І самі не помітили, як втягнулися в це листування: дня не приходило, щоб ми не написали одне одному хоч кілька рядків, а найчастіше це були довгі листи.
Він мав дивовижний дар – вміння бути відвертим, чого так не вистачає багатьом чоловікам. Може, через те, що ми не зустрічалися, стосунки з Ванею у нас склалися дуже довірливі: я розповіла йому те, чого не могла сказати навіть найкращій подрузі. Про свої образи, сумніви та переживання.
І про найсміливіші плани на майбутнє, у здійснення яких поки що не вірила навіть сама. Ваня давав поради та намагався підтримати, коли в мене щось не виходило чи просто був поганий настрій. І чомусь ці слова, що висвічуються на дисплеї телефону, радували більше, ніж оберемки квітів та подарунки моїх колишніх шанувальників.
Він якось сказав, що дівчатам не вірить, намагаючись триматися від них якомога далі. Я поцікавилася чому. Виявилося, що він дуже важко пережив розлуку зі своєю дівчиною, яка пішла до його найкращого друга. Після цього Іван вирішив, що так простіше – не будувати серйозних стосунків із представницями слабкої статі.
І тоді я зрозуміла, чому він не запрошував мене на побачення (а я так про це мріяла!). І вирішила чекати. Навіть навчилася знаходити в цьому очікуванні особливу красу. Наше романтичне SMS-листування тривала понад місяць. І ось одного разу отримую я таке послання: «О 9-й вечора на дискотеці».
Він запросив мене на побачення! Треба сказати, що на цій дискотеці Ваня підробляв діджеєм – вечорами, після навчання в інституті. Якою ж я була щасливою! Готуючись до зустрічі, переміряла купу одягу, вибираючи найвдаліше вбрання. А косметикою вирішила не зловживати – мені не до вподоби надмірний макіяж.
І ось я у великій напівтемній залі, заповненій безліччю людей. Яким же був мій подив, коли, пробиваючись крізь натовп, біля сцени я побачила плакат, на якому написано: «Христина, я тебе люблю!». Поряд зі сценою стояв високий темноволосий хлопець.
Я одразу впізнала його – ще раніше ми обмінялися фотографіями. А він, знайшовши мене очима в натовпі, посміхнувся так зворушливо й так ніжно. Ми танцювали весь вечір, і він залишав мене, щоб увімкнути наступну мелодію.
Ми зустрічалися вже близько року, і нам так цікаво було одне з одним! А коли розлучалися, нудьгували і з нетерпінням чекали на наступну зустріч. І була ще дискотека, де ми були разом.
І був ще один плакат, із написом: «Христина, я тебе люблю! Виходь за мене заміж!”. Ваня тоді на очах у всіх підійшов до мене і вдягнув на палець колечко. І я не роздумуючи сказала: «Так! ».
