Син повторює дурниці слідом за сусідським Сашком, а дочка копіює розв’язну поведінкe однокласниці Маші?
«Не варто дорікати їм за те, що вони наслідують приклад своїх приятелів, – вважає франзцузький психотерапевт Ізабель Фійоза. – Корисніше навчити їх утверджувати себе в повсякденному житті».
З тих пір як ваш син подружився з новим однокласником, він навчився лаятися, занурився в мережеві ігри і весь свій день підлаштовується під режим приятеля. Невже йому так не вистачає індивідуальності, що він готовий жертвувати своїм часом і інтересами – аби догодити іншому?
Але впливам піддаються всі, навіть дорослі! Лаючи за це сина або дочку, ми лише приклеюємо ярлик, від якого їм буде важко позбутися. Не варто забувати, що всі ми вчимося за допомогою наслідування. Коли дитина відтворює поведінку батька або матері, батьки навряд чи помітять його в тому, що він піддається їх впливу. Зовсім навпаки: ми радіємо, коли збігаються наші з ним, наприклад, музичні вподобання.
І в ранньому дитинстві, і в підлітковому віці дитина може слідувати за кимось, лідирувати в компанії. Тому що вона створює свою ідентичність, пізнає себе, стикаючись з різними впливами, як в родині, так і поза нею.
Якщо ви помічаєте, що вона занадто легко піддається впливу однолітків, абсолютно несамостійна в своєму виборі, може знадобитися Ваша допомога.
Одягаючись як хтось або наслідуючи чужі манери, ваша дитина відчуває себе причетною до групи, відчуває свій зв’язок з іншими. Той, хто хоча б один раз був відкинутий, принижений вдома або в школі, частіше відчуває цю потребу – продемонструвати, що він не відрізняється від інших.
І ще важливий момент: дитину вважають слабовольною, якщо вона не може сказати «ні». А ми навчили цього? Коли ми лаємо «невихованого» приятеля, то знімаємо з себе відповідальність.
Але може бути, краще допомогти своїй дитині утвердити себе? Наше звичайне життя надає багато можливостей для того, щоб навчити робити вибір, ставити самому собі питання, не підкорятися бездумно (в тому числі і Вам), наполягати на своєму. Нехай Вам часом і не дуже-то приємно чути від дитини слово «ні».
