Наближався мій ювілей, і я хотіла покликати у гості всіх своїх подруг. Все ж таки не кожен день 60 років виповнюється!
Загалом почала готуватися заздалегідь. Склала оригінальне меню, купила новий посуд. Дуже захотілося порадувати себе. Торт цього разу вирішила не пекти, тому що дочка запропонувала замовити десерт у її подруги-кондитера.
Все йшло за планом, поки в день урочистості одна з подруг не приголомшила дзвінком:
«Ніна, я буду з онукою. Вибач, так виходить».
Ви не подумайте, що я проти дітей. Але в цій ситуації присутність малечі була б дуже недоречною. Знаю, що Алла буде вічно відволікатися.
Та й я не зможу розслабитись. Адже треба і нагодувати, і напоїти дівчинку. А якщо вона захоче гратись? Мені б не хотілося включатися в роль няні та вигадувати для дитини заняття.
Але подітися було нікуди. Алла прийшла разом із онукою пізніше за всіх інших гостей. Запізнилася, бо «Анюта довго збиралася». Гаразд, гадаю, з ким не буває. Дівчинці лише 10 років, її можна зрозуміти. Тільки на цьому проблеми не закінчилися.
Спочатку внучка Алли поводилася тихо. Ми разом сіли за стіл і почати трапезувати у найкращих традиціях. Дорослі згадували минуле, а дівчинка поводилася тихо й уважно слухала нас. Якоїсь миті їй стало нудно. Вона наїлася і попросила піти в іншу кімнату пограти.
Я провела її у свою спальню, де влаштувала маленький дитячий куточок. Дістала кольорові олівці та папір, щоб дівчинка могла помалювати.
І начебто все було нормально. Але виявилося, що малювання Аню не дуже привабило, і вона потай пробралася на кухню. Зробити це було легко, бо з вітальні не видно, коли хтось із спальні виходить.
Не знаю, скільки часу Ганна провела на кухні. Але коли я зайшла туди, щоб поставити чайник і приготувати до подачі торт, виявилося, що вже нічого не було.
Вірніше, торт, звичайно, був, але його зовнішній вигляд трохи змінився. Внучка Алли тишком відкрила холодильник і зняла весь декор з десерту. Все глазуроване покриття торта було в її відбитках, а десь і зовсім розламалося.
У мене дар мови пропав від такого нахабства. Яка ж невихована дитина! Я дуже засмутилася, але залишити гостей без торта не могла. Ледве підправила, де могла, і понесла на стіл. Лаятися з подругою в мене не було ні сили, ні бажання. Але злість у мені кипіла. Тому я дістала телефон та показала подругам фотографію торта до того, як на нього вчинили варварський замах.
«А ось так виглядав тортик спочатку. Але Анюта вирішила трохи змінити його, поки ми з вами вечеряли », – не приховуючи зневаги, сказала я.
Гості уважно подивилися на фото, а потім перевели погляд на жахливий десерт. Всі мовчали, наче води в рот набрали.
Внучка Алли сиділа, опустивши погляд. Їй я відрізала найбільший шматок, якого дівчинка, звичайно ж, навіть не доторкнулася. Але я не жадібна, тому наприкінці вечора запакувала залишки торта в контейнер. Алла переді мною навіть не вибачилася! Більше того, вона розлютилася на мене за те, яку я сцену влаштувала.
Можливо, я вчинила неправильно. Але перепрошую, я за цей торт заплатила кругленьку суму грошей. З якого дива я повинна терпіти хамську поведінку дитини, якої на моєму святі навіть бути не повинно було? Загалом після цієї ситуації я в свій будинок подруг з онуками не пускаю.
