Вона була зовсім не такою як всі. Вміла ідеально виносити мізки і перекручувати будь яку ситуацію на свою користь. Цим і подобалася оточуючим. Безпосередністю. Прямолінійністю. Така завжди каже праву в очі. Такі жінки називаються роковими. Вони не роблять здавалося б нічого такого, але мають набагато більше за тих, хто лізе зі шкіри щоб бути в центрі уваги. Вона була з тих жінок, які заходили в кімнату і всі затихали. Вона знала своє місце і свою ціну.
Не була якоюсь супер розумною, робила помилки. Але вміла так вибачатися, що світ перевертався з ніг на голову. Вона так сміялася, що навкруги ставало тепліше. Ніколи не ховала емоцій. Плакала коли була розчарована, реготала із смішних перехожих що падали взимку на льоду, а потім допомагала підвестися.
Її особливістю було те, що вона зовсім не вміла брехати. Люди бачили це, тому вірили їй, як самій собі. Тим не менше не склалося, ні в роботі, ні в особистому житті. Досить дивно, адже особа з таким характером, витримкою і таким почуттям гумору була б незамінним працівником будь де.
Вона точно знала, чого хоче, але іноді губилася в власних бажаннях. Все її життя проходило цікаво, важко, легко, одноманітно, з сльозами щастя і посмішкою образи.
Вона могла бути блондинкою, брюнеткою, з манікюром і без. Товстенькою, моделлю, з довгими ногами чи пишними грудьми. Вона була щасливою, потім ні, була коханою, потім кохала сама. Все життя змінювалася, не піддавалася обставинам, подобалася чоловікам і бачила це, а потім закохувала в себе тих, хто їй подобався і не розуміла як їй це вдавалося. Вона була відмінною мамою, поганою невісткою, люблячою донькою, вірною дружиною і бездоганною коханкою.
Як можливо, спитаєте ви? Вона все встигала? Вона не видумка, не політ фантазії письменника. Невже такі жінки бувають? Невже реально любити, ненавидіти і зраджувати і бути вірною одночасно?
Все її життя це поле бою. Вона це ти! Ти яка читаєш ці рядки і думаєш, що все іде шкереберть. Задумайся, ти ж можеш, вмієш бути різною. Просто зупинись, зміни одну маску на іншу, потім на ще одну. Адже все життя це маски. Ця ідеальна – неідеальна жінка то є ти. Ти, з усім своїми розтяжками, зайвою вагою і тарганами. Ти з акуратним макіяжем в елегантній сукні і ти, з немитою головою в запраному халаті. Ти знайома з нею. Кожна з нею знайома. Вона живе у кожній дівчині. Вона страшна, і красива, вона молода, свіжа, водночас в зморшках і сива. Вона приходить тоді коли ти губишся, і допомагає бути собою.
Вона дає зрозуміти, що ти особлива, ти прекрасна. Ти це вона. Коли тобі погано, чи сумно, коли тобі здається що ти нічого не варта, тоді клич її, ставай перед дзеркалом і дивись. Ти нічого не варта, а вона – ідеальна. Бо кожна її риса, кожне слово, кожна зморшка її ідеального не ідеального тіла – це ти.
