Я дуже втомилася прикривати зради подруги

З Машкою дружимо ще зі школи – за однією партою сиділи, на одні гуртки ходили, навіть одягалися однаково. Що називається “не розлий вода”.

Я все її секрети знала, а вона – мої. Коли підросли, то стало ясно, що вона на хлопчиків дуже ласа. Що не день, то у неї нова «любов». Остигала швидко, через тиждень-другий. У школі новенький? Все, Машка зі шкіри геть вилізе. І хлопці за нею хвостом бігали, билися, плакали, під балконом ночували. Вміла вона крутити-вертіти, тут не посперечаєшся.

Після школи пішли в один інститут, тільки на різні факультети. Мене в гуртожиток поселили, а вона з однокурсницями винаймала квартиру.

І там просто стріляниною очима не обмежилася, Машка почала спати з хлопцями, змінювати їх, як рукавички.

Гаразд, я не проти, та й вчити її не хотіла, знала, що вона тямуща, а з ким попало не ляже. Думаю – дурна, подорослішає, полюбить, заспокоїться. Але не тут-то було!

Універ закінчили, пішли працювати, спочатку я заміж вийшла, а потім Машка. Я зі своїм незабаром розлучилася, а ось вона – ні. І, знаєте, чоловік у неї – золото. Всім би такого мужика, який і заробляє пристойно, і її купає в подарунках. Маленьку доньку до божевілля любить, Машку на руках носить. Гарний, доглянутий, приємний в усіх сенсах мужик. А Машка все туди ж.

Ліворуч ходить тільки так – що не місяць, то новий красень на горизонті. Чоловікові бреше, що зі мною – то дівич-вечір, то зустріч однокласників, то ще якась дурниця. А я так від брехні втомилася, що вже сил немає. Іноді думаю – дурна ти, Машка, втратиш мужика, залишишся одна, а виляти хвостом ти не довго будеш, краса-то, вона проходить, як і молодість.

Люблю подругу всією душею, але дивитися на те, як вона хорошого мужика використовує і собі життя губить – не можу.

Та й чоловікові її в очі дивитися вже не можу. Іноді здається, що тільки дурень не знає, чим вона займається. Ось думаю, а раптом Ігор (її чоловік) вже все знає, просто терпить, щоб її не втратити та сім’ю не розвалити? А якщо так, то і про мою брехню він знає, що ще гірше.

Не знаю, скільки ще протримаюся так.