Моя дочка багато їсть. На сніданок вона може з легкістю з’їсти дві тарілки каші, з’їсти чотири бутерброди з ковбасою, запиваючи все солодким чаєм.
Обід теж не обмежується однією котлетою з картоплею та тарілкою борщу. Обов’язково добиває все це ще чаєм з варенням, пиріжком чи тим самим бутербродом.
А ввечері вона може нарівні з чоловіком з’їсти пів курки. І це дівчинка у чотирнадцять років!
Ні, мені не шкода. І я б рада була, якби їжа йшла моїй дитині на користь. Я розумію, що росте організм і таке інше. Але в неї виходить величезний профіцит калорій. І від цього донька стала стрімко набирати вагу. Вона і раніше добре їла, але останнім часом їсть як не в себе.
Ходили ми з нею до поліклініки, здавали аналізи, проходили обстеження. Я наполягла. Цукор у нормі, щитовидка у порядку. Виходить, просто гарний апетит.
Стала я їй натякати на те, що слід дотримуватись дієти. Я ж стежу за харчуванням. Раз на тиждень обов’язково розвантажувальний день, увечері листочки салату та кефір, у кращому випадку.
Ні, їй я не пропоную так жорстко себе обмежувати, але щось робити треба. А то вже й так 46 розмір в одязі. Ні, виглядає вона не товстою, просто великою. Але з такими темпами недовго й у бегемотиху перетворитися. Останнім моїм козирем стало те, що від повних людей може пахнути неприємно.
Спочатку донька образилася, а потім замислилася. Адже у неї якраз вік, коли хочеться подобатися хлопчикам. А тут перспектива стати бегемотом, ще й смердючим.
— А може на фітнес просто буду ходити? — жалібно висунула вона пропозицію.
Так, фітнес — річ хороша, але лише у комплексі із правильним харчуванням. Та й не можна їй зараз різко стрибати та скакати, як кізочки, які ведуть подібні тренування. Пояснила це дочці.
Нарешті вона почула матір. І розпочали ми з нею боротьбу із зайвими кілограмами. Вирішили разом харчуватися, а чоловіка окремо годувати.
Звісно, це було складно. Як відмовитися від смаженої відбивної на вечерю та замість неї жувати варену грудку? Важко, але можна. Образ бегемота дуже вразив мою дитину. За пів року вона скинула майже десять кілограмів. І то була наша з нею маленька, але перемога!
Ми з донькою поновили їй гардероб, записалися на фітнес. А ще в неї в школі з’явився залицяльник. Життя заграло новими фарбами! Чоловік тільки посміювався, жуючи черговий бутерброд. Мовляв, з глузду дівки з’їхали. А я вже і йому натякаю, що незабаром візьмуся за нього.
І тут приїхала свекруха. Вона живе у селі, рідко бачимося. Загалом вона жінка непогана, душевна. Є в неї лише одна вада — непоміркованість у їжі. Мабуть, дочка у бабусю пішла. Ну, і в тата, ясна річ.
Свекруха дуже добре готує, це правда. Ось і цього разу, крім своїх заготовок, вона привезла великий пакет пиріжків з різними начинками, домашню ковбасу, копчене сало.
Дочка як побачила все це багатство на столі, в обличчі змінилася, рука сама так і потяглася до смаженого пиріжка з м’ясом.
— Настуся, ти що робиш? — смикнула я її.
Дочка ойкнула і зітхнула тільки.
– А що таке? — сполошилася свекруха, — бери, внучка, їж. Там і з м’ясом, і з грибами, і з повидлом. Все, як ти любиш, моя хороша. Їж! А то геть майже прозора стала. Хіба так можна? Юля, ти що, доньку голодом мориш? Зовсім нічого не готуєш?
– Чому не готую? В нас суворо сніданки, обіди та вечері. Тільки продукти трохи інші, із меншою калорійністю.
– Ось що ти вигадала! Калорії вона рахує! З собою що хочеш роби, а внучку морити голодом не дам! Їй треба рости. Їж, Настуся! І не думай про кілограми. Якій судилося бути, такою і будеш.
Але донька лише головою похитала та пояснила, що в неї дієта.
Ох, і посварилися ми тоді зі свекрухою. Як вона мене тільки не обзивала. І садисткою, навіть Гітлером чогось згадала. Але я теж гарна!
Могла б утриматися на рахунок зайвої ваги у свекрухи, так ні! Ляпнула, що їй з таким харчуванням незабаром двері в будинку розширювати доведеться, а то й стіну виносити. Фиркнула вона і поїхала на вокзал, навіть із сином не побачившись.
Увечері скандал мені вже й чоловік закотив. А потім слідом за мамою помчав. Ось сидимо ми з донькою вдвох, жуємо яблука і думаємо — ну хіба я не права?
Якщо є проблема, треба її одразу вирішувати. Хоча в розмові зі свекрухою я погарячкувала, напевно. Завтра дзвонитиму, просити вибачення треба.
