Життєві історії
Поведінка Віктора не давала Наталі спокою. То він усамітнювався у ванній, довго плескаючись там, то міг годинами сидіти на балконі, замкнувшись і зашторившись за допомогою римських штор, то
Олена йшла по сільській дорозі на високих підборах і не розуміла, що це таке відбувається. -Ти куди мене привіз?! – обурювалася вона до чоловіка. -Як куди? Куди просила!
– Лілю, я так втомився і дуже голодний, погрій мені поїсти що-небудь. А ти що така засмучена? – Віктор прийшов із роботи пізно, у них уже тиждень термінова
-Петрівно, ти бачила оголошення на під’їзді? З самого ранку висить, ще не зірвали. -Що за оголошення? Воду відключають гарячу, чи що? Наче рано ще… -Та яку воду. Про
Ні, вона, звичайно, спала – уривками, по годині, по півтори, якщо пощастить. Організм брав своє, відключався без волі, але це був не сон, а якесь каламутне забуття, з
– Давай сюди, обережніше з кутом! Сергій перехопив важку коробку, поки Ганна тримала двері ліктем. Картонний бік небезпечно прогнувся, оголивши стос книг, і вона інстинктивно підставила коліно. –
Ірина не виходила в нього з голови, з того моменту, як Ігор вперше її побачив на сільській дискотеці. -Хто це? – поцікавився він у Юлі, своєї дівчини, яка
Наталя витирала підвіконня, коли почула, як перекладач бреше. Хлопець у піджаку з гарними ґудзиками бубонів щось літньому арабу. Директор, Василь Сергійович, сидів, розвалившись, і дивився на годинник. На
Дощ барабанив по даху, коли я почула скрип хвіртки. Серце пішло в п’яти. Я щойно витерла підлогу в передпокої, намагаючись стерти не тільки бруд, а й наслідки вчорашньої
Лариса ще вранці була впевнена, що нарешті Новий рік пройде без біганини на кухні. Цього року вони з Петром вирішили не накривати стіл удома, а піти у гості,