Життєві історії

Після весілля ми переїхали жити до батьків чоловіка, бо вони мають велику трикімнатну квартиру, а знімати для нас зараз непосильно. Ми дружно живемо, зі свекром у мене взагалі

Ось уже як кілька років спілкуюся з одним другом, який страждає на депресію. Ми обидва хворіємо на те саме невиліковне генетичне захворювання, яке до депресії відношення не має.

У шлюбі 6 років, а разом 9 років. Доньці 1,5 роки. Дуже бажана і довгоочікувана дитина. У мене три вищі освіти, вільне володіння англійською, трикімнатна квартира в центрі

Тато у мене невротичний і жорсткий, а мама замкнена та емоційно холодна. Вони мали складні стосунки зі своїми батьками. Батька рідні принижували років до 20. Мама взагалі не

Мені 18 років. Рік і місяць у стосунках, пів року живемо разом із молодою людиною. Перші пів року я була щаслива, була життю вдячна за те, що знайшла

На роботі я 4 роки. Нарікань жодних не було. Робота у мене не складна, здебільшого з паперами. Людей багато, минуло чимало часу, перш ніж я їх усіх запам’ятала.

Я одружена вдруге. Мій чоловік дуже привʼязаний до матері. Свекруха в принципі не стара жінка, 50 років, у розлученні, практично не працює, нещодавно звільнилася. Єдиний її дохід –

Я розлучаюся з чоловіком після 11 років шлюбу та 13 років, проведених разом. Вже третій місяць як ми не живемо разом, тільки днями я перестала плакати, навчилася знову

До армії син нікуди так і не вступив, тож коли, відслуживши, повернувся подорослішавши, мені здалося, що тепер він займеться своїм навчанням і знайде нормальну роботу. Після тижневого відпочинку,

Років вісім тому в однієї із нашої сусідки з’явився хатній робітник. А через деякий час дивлюся, у мого сусіда теж якийсь хлопчина метушиться по господарству. Під’їзд миє, килими