– Я до міста не поїду. Привезеш мої речі, а восени побачимо. – Добре, мамо… А хто мене годуватиме? – Хто хто? Ця твоя з губами
Віктор був задоволений. Він купив дачу у селі. Не в дачному масиві, а саме в селі. Ділянка велика, село вздовж річки розкинулося – простір, краса. *** Віктору було
– При живих дітях – чужа доглядальниця?! – Свекруха вимагала, щоб її доглядала невістка
Віра дізналася про хворобу свекрухи в понеділок вранці, у розпал робочого дзвінка. Антон написав у месенджер коротко: «Мамі погано, швидка забрала, їду в лікарню». Вона звернула конференцію, набрала
– Кохана, адже я, як порядна людина, вже давно повинен на тобі одружитися. Ти як до цього ставишся? Рита злякалася. -Тільки тому, що ти порядний? Не варто! Он навколо стільки розкішних блондинок
Здається, ще рік тому Рита почувала себе найщасливішою дівчиною. Вона готувалася до свого весілля, вибирала сукню, фату. І мріяла про щасливе заміжжя, про будинок, в якому бігатимуть їх
– Та сядь ти вже, не мелькай! Від тебе сенсу немає, все самому доводиться робити! – Кинув чоловік при гостях. Ну я і сіла…
Віктор йшов через площу, руки в кишенях, підборіддя піднято, хода неспішна, господарська… Оксана побачила його раніше, ніж він підійшов до її прилавка. Ксюша поправила цінники на банках із
-Олю, знову чай несолодкий приготувала, і свіжих булочок немає. -Мамо, могла б і сама зробити чай. -Не треба було тоді мене забирати до себе.
Ольга поралася на кухні і знову почула невдоволений голос матері: -Олю, знову чай несолодкий приготувала, і свіжих булочок немає. -Мамо, могла б і сама зробити чай. -Не треба
– А як усі. Живемо, робимо вигляд, що нічого не було. Чоловіки у нас такі, хочуть на старість років показати, що ще щось можуть. От тільки вони не потрібні цим молодим, ні. Так, тимчасова розвага це минає. Люблять нас, дружин. Хто їм ще блага створить у житті?
Надворі темніло. Тамара ходила з кута в куток, помітно хвилюючись. Дойде до вікна, гляне – немає його, назад повертається. Увімкнула телевізор, а там мелодраму показують, ніби насміхаються з
З вітальні випливла зовсім незнайома жінка. А на ній… Марина непомітно вщипнула себе, щоб переконатися, що не спить… На ній була одягнена її сукня
У квартирі був хтось чужий, Марина зрозуміла це одразу. Вона навіть куртку не встигла розстебнути й застигла прямо на порозі, мимоволі стиснувши руку внучки. Потяглася за телефоном, але
Максим відкрив кришку, понюхав і непомітно для дружини скривився. -Нуу, ти мене звісно вибач, але давай готувати краще буду я, га? Не ображайся. Просто мабуть в мене це виходить краще, – чоловік глянув на Любу з побоюванням, але вона чомусь навіть оком не повела
Максим прийшов додому пізно і одразу пішов на кухню. Люба сиділа за столом. -Привіт, кохана. Що в нас сьогодні на вечерю смачненького? Люба мовчки показала рукою на каструлю,
Доглядальниця для мами…
Люба та Михайло їхали на зустріч із родичами. У батьків Люби було четверо дітей, – двоє синів, дві дочки. Люба наймолодша, а ще Сашко, Маша, Дмитро. Люба здогадувалася,
Буквально п’ятнадцять хвилин тому, її чоловік Антон заявив, що вона не вміє готувати, прибирати і взагалі сказав, що вона нечупара. Це Ліза то нечупара?!
Ліза вискочила з квартири з рожевою валізою, викликала ліфт, швидко вийшла з під’їзду, одягла темні окуляри, і зробила крок у невідомість. Вечоріло, Ліза йшла, опустивши голову, за собою

You cannot copy content of this page