Сповідь — це священне обряд, в якому беруть участь двоє: людина, яка прийняла рішення зізнатися в неправильних вчинках і думках, і священнослужитель.
Останній виконує роль посередника, його завдання допомогти людині покаятися перед Богом. А от судити чи карати — не його парафія.
Священнослужителі часто стикаються з тим, що багато хто неправильно розуміє суть таїнства, а тому часто воно перетворюється на звичайну світську бесіду, а іноді й пліткарство.
Давайте розберемося в тому, що потрібно говорити під час сповіді, а про що не варто.
Підготовка до сповіді
Не рекомендується виправдовуватись. Інакше яка ж це сповідь, коли людина не вважає себе відповідальною за вчинене нею. Якщо вже зважився пройти ритуал, то май сміливість зробити це чесно.
Розповідай про те, що зробив ти особисто, а про те, чого не робив, і не згадуй. Виправдання: «Сталося ось що. І ось хто більшою мірою винен у цьому, а я як би ні до чого». Якщо ти ні до чого, так і говорити нема про що.
Що не можна говорити під час сповіді
Священики вважають, що ніколи не слід говорити про інших. Не має значення, хто вплинув на твоє рішення вчинити гріх, пережити гріховні почуття, приховати гріховні думки.
Ми просимо Бога прощення за відпущення своїх гріхів. У цьому полягає суть сповіді. Інші сповідаються самі себе.
Що треба говорити під час сповіді
Потрібно повідомити, який гріх ти вчинив. При цьому не обов’язково розповідати, яким чином ти його робив. Часто це зайве. Вважається, що Бог все бачив і знає. Головне, каючись, називати, в чому саме згрішив.
Священик виступає посередником. Він вислухає тебе і молиться за твою душу. Подробиці вчинених гріхів йому не надто потрібні для молитви.
І аналізувати їх він не буде. Він просто попросить Бога за того, хто до нього прийшов.
Можна розкаюватись у будь-яких гріхах, як у великих, так і у маленьких. Кожна провина, навіть незначна, маленьким камінчиком лягає на душу, формуючи великий вантаж.
«Існує один дуже важливий момент у підготовці до сповіді – це вміти подолати у собі страх бути засудженим священиком. Знайте, що ви не здивуєте священика. Він щодня приймає десятки сповідей. Також священикові заборонено відкривати таємницю сповіді. Те, що сказано на сповіді, це таємниця».
«Вам покажуть місце, де відбуватиметься сповідь. До вас прийде священик, прочитає передсповідальні молитви, нагадає про щирість на сповіді. Після цього людина підходить до спеціального столика, на якому лежить хрест і святе Євангеліє, тричі хреститься і цілує хрест з Євангелієм, і називає своє ім’я, яке було дано при хрещенні».
«Тоді священик слухає сповідь, а після її завершення кладе епітрахіль на голову сповідника і читає дозвільну молитву. Далі той, хто тільки-но сповідався, хреститься і знову цілує хрест з Євангелієм. Після цього необхідно попросити у священика благословення на причастя». Так відбувається сповідь у церкві.
Що ж буде, якщо щось приховати від священика?
«Так буває, що людина через хвилювання не так висловилася чи через сором приховала деякі гріхи. Замість прощення можемо отримати від Бога осуд. Тоді необхідно набратися сміливості, знову приступити до сповіді та розповісти все як є. Пам’ятайте, що ми сповіщаємося Богу і Він знає все досконало, Його не обдуриш».
Виходить, головний принцип сповіді – бути щирим та чесним. Здається, його можна застосувати не тільки в церкві, а й йти з ним по життю, тоді й гріхів менше буде, згоден?
