Нещодавно у нас зіпсувався холодильник. Якраз був момент, що грошей не було, чоловіку затримували зарплату, а я в декреті і нічого не заробляю.
Довелося купити холодильник у кредит. Купувала я сама через інтернет-магазин. Через проблеми зі здоров’ям їхати вибирати холодильник у звичайному магазині я не могла. А так, мила справа — замовив, сплатив, і тобі привезли.
Оскільки я оформляла кредит, то необхідно було укласти договір із банком. Мені запропонували послугу – виїзд співробітника банку з договором до мене додому. Я погодилася.
Приїхав молодий чоловік, передав мені всі потрібні папери. Я почала читати договір і всякі страховки. Чоловік почав мене квапити, мовляв, йому ще до кількох клієнтів, нема часу чекати. А я боялася підписувати важливі папери, не дивлячись. І я сказала, що доки я все не прочитаю, підписувати нічого не буду. Нехай чекає, що така робота в нього.
Чоловік несподівано рознервувався, почав кричати на мене, що він через мене пропустить обідню перерву, бо йому потім одразу треба буде до наступного клієнта. Я знову відповіла, що у нього така робота, а отже, нехай чекає. Насправді я вже реально боялася, що банк хоче мене обдурити. Чому не хочуть, щоб я читала договір? Так можна й квартиру свою банківському працівникові відписати, не дивлячись.
Чоловік гнівно вигукнув: Ви ж не хочете, щоб я зараз вийшов на сходи і став там обідати? Я запропонувала пообідати в мене, якщо ми все одно сиділи в мене на кухні.
Чекала, що це просто слова. Але чоловік дістав із сумки судок з обідом і почав їсти. Я вийшла в коридор, слідом мені було кинуто кілька прокльонів. Щось, начебто, «побудеш, як я, дізнаєшся».
Мені було дуже неприємно, але я відповіла тільки, що він не знає, чим хворію я. А я, справді, хворію не найрадіснішим. Насилу взявши себе в руки, я вивчила договір. Все було гаразд, я його підписала. Віддала на руки чоловікові, що повеселішав по обіді. І ми попрощалися.
Ця розмова залишила після себе неприємний осад. Я не особливо вірю в містику, але чи не стане мені тепер ще гірше після прокльонів цього банківського працівника? У мене й так проблем вистачає. І я не кидаюся на людей під час виконання своїх службових обов’язків лише тому, що я хвора, а вони хочуть щось уточнити для себе у справі.
І часто бувало так, що й мені не вдавалося пообідати вчасно, але нікого я за це не проклинала. Взагалі ненавиджу цю манеру кричати слідом за кривдником прокляття, коли йдеться про якусь дрібницю, наприклад, хтось когось кудись не пропустив у транспорті.
Можливо, ця дрібна ситуація не є приводом, щоб писати сюди. Але мене мучить питання, чи я справедливо вчинила?
Насправді ніщо не віщувало біди. Зрозуміло, я помічала, що Андрій завжди виглядає з голочки, обожнює…
Я дуже рада, що мама зважилася у свої сорок вісім років почати все з чистого…
Моя сестра минулого року отримала цікаву пропозицію щодо роботи та поїхала за контрактом на чотири…
Наша сім'я не скажу, що була дуже багатою, але цілком заможною. Батьки оплатили нам з…
Мій чоловік - Андрій - єдиний "дорогоцінний синочок" Тамари Павлівни. Чи треба говорити, що вона…
Я одружений вже одинадцять років. Коли зустрів Марину свою майбутню дружину, вона була молодою, дев'ятнадцятирічною…