Чи існує можливість виявити закоханість науковими методами або зімітувати любов на гормональному рівні? Наводимо основні аргументи і доводи лекції «Нейробіологія любові» психофізіолога Поліни Кривих.
Чому одні партнери полігамні, а інші моногамні
Чудовим прикладом прояву полігамії і моногамії, обумовленої на біологічному рівні, є миші-полівки. У них є два типи рецепторів дофаміну в прилеглому ядрі – D1 і D2. Так, рецептори D2 відповідають у самця за ніжну прихильність. Коли він бачить самку і починає в неї закохуватися, у нього активується цей тип рецепторів. Якщо заблокувати D2 у самця, він різко почне кусати всіх самок навкруги. А якщо активувати – закохається в першу-ліпшу мишку.
Далі цікавіше – після формування взаємної прихильності у самця відбувається зростання числа рецепторів D1 і подальше закріплення зв’язку. Таким чином його мозок змінюється для того, щоб він більше не міг любити нікого іншого, крім цієї самки. Ця ж область мозку і у полівок, і у людини відповідає за прихильність до деяких наркотиків.
Але є інші миші – схильні до полігамії. Якщо подивитися на їх мозок в лабораторії, ми виявимо спочатку велика кількість рецепторів D1 в прилеглому ядрі. А виростити нові, як у випадку з моногамними мишами, їм не вдається. Тому якщо такий самець зустрічає самку, він думає: «О, класно! Але починаємо спілкуватися з наступною».
Як виявити ген вірності
Головні гормони в хімічній формулі любові людей – це вазопресин і окситоцин. Вони виробляються в мозку, а потім потрапляють в основний кровотік і поширюються по всьому організму. А 10 років тому вчені дізналися, що у чоловіків, можливо, є ген вірності – це RS3334. Він відповідає за формування рецепторів до гормону вірності – вазопресину V1a.
Дослідження шведських вчених виявило, що чоловіки з мутацією в гені RS3334 відрізняються куди більшою легковажністю і частіше зраджують своїм партнеркам. Виходить, що перед тим як одружитися, можна зробити генетичний тест і дізнатися все про своє майбутнє? Відповісти на це питання складно. Генетичні тести – поки не найпоширеніша практика, а результати цього дослідження базуються на досить маленькій вибірці осіб. Так що точних гарантій результати вам дати не зможуть.
Мало окситоцину – мало друзів?
Окситоцин – це гормон заохочення, він потрібен людям в тому числі для того, щоб вибудовувати дружні відносини з іншими людьми, формувати особисту прихильність. Вчені порівняли, як змінюється рівень окситоцину у дітей після спілкування з біологічною матір’ю і з мачухою (дитина 34 місяці жила в прийомній сім’ї і не знав про те, що це не його батьки). Виявилося, що у прийомних дітей рівень окситоцину після спілкування з мачухою не піднімався. Це означає, що в подальшому, коли вони будуть спілкуватися зі значущими для них людьми, окситоцин не допомагатиме їм вибудовувати прихильність.
Серед дітей, які виросли без батьків, схожа історія і з виробленням вазопресину. У дитини, яку віддали в дитячий будинок в «ніжному» віці, в цілому нижче рівень цього гормону. Їм на біологічному рівні складніше формувати дружні зв’язки – і це одна з теорій, що пояснює погану соціалізацію вихованців дитбудинку.
Чи можна побачити закоханість на МРТ
Прояви любові складно зафіксувати в мозку, особливо коли мова йде про МРТ-дослідження. Вчені зійшлися на думці, що адекватніше всього використовувати під час експериментів фото коханих. Коли випробуваним, що лежить в магнітно-резонансному томографі показували фотографії друзів і коханців, в першу чергу у них активувався гіпокамп – ділянка мозку, що відповідає за спогади. Також активізувалася інсула: ця ділянка мозку вважається відповідальною за емоції. Виходить, коли людина дивиться на фотографію партнера, вона згадує події, пов’язані з ним, і ці спогади мають сильне емоційне забарвлення.
Під час одного з досліджень людям показували фотографії «колишніх», з якими вони пережили болісний розрив. При погляді на фотографію колишнього партнера, в мозку випробуваного активізувалася область, що відповідає за фізичний біль. Але щоб точно говорити про те, що це все не випадкові збіги, необхідне продовження досліджень в цій області.
Що відбувається в мозку чоловіків і жінок після оргазму?
До сексу картина приблизно однакова: активується лімбічна система, яка відповідає за емоції, і області, відповідальні за аналіз тактильних відчуттів. А ось після оргазму мозок жінки і чоловіка функціонує по-різному. У чоловіків різко знижується активність амігдали, вони стають дуже спокійними і неагресивними. У жінок знижується активність дорсальній префронтальної кори, яка відповідає за мораль. Також знижує свої функції орбітофронтальная кора – за допомогою неї відбувається постійний аналіз навколишнього оточення і пошук небезпечних стимулів. Тому після сексу жінка перекладає на чоловіка відповідальність за їх загальну безпеку.
Як пошкодження мозку впливають на сексуальну поведінку?
Поразки гіпоталамуса, лобових або скроневих часток може змінювати поведінку людини. Наприклад, якщо у людини виникає пухлина в скроневій частці, вона починає тиснути на сусідні ділянки. Якщо тиск припаде на гіпоталамус, це може привести до незвичайних наслідків – наприклад, множинним неконтрольованим оргазмам у людини.
Ситуація може бути досить небезпечною. Так, один учитель молодших класів раптово усвідомив, що відчуває збудження при вигляді своїх учениць. Він відправився до лікаря, а лікар виявив на кордоні лобової і скроневої часток пухлину, яка і привела до розвитку педофілічних думок. Після видалення пухлини симптоми зникли, проте через час розвинувся рецидив, і лікарю знадобилася повторна операція.
