Є одна мовчали на історія, яку я почула від старого дідуся в тролейбусі. Мені чомусь вона так запам’яталася, що я вирішила поділитися нею.
Було 2 жаби,за чайні болотні, нічим непримітні жаби. І от вони вирішили доскакати на вершину самої високої гори в світі, та їх почали всі відмовляти.
Їм в слід кричали, що вони розіб’ються, що вони прості жаби, що в них нічого не вийде і від них мокрого сліду не лишиться. Жаби продовжували стрибати скільки було сил.
На половині дороги одна з них повернулася. Інша ж продовжила свій шлях і досягла мети. Їй було дуже важко, але на вершині гори вона знайшла ворота що ведуть до раю. Знаєте в чому різниця між цими 2 жабами? Та що досягла своєї мети була глуха.
Вона не чула нікого і нічого, саме через те що в її серці не змогли посіяти сумніви вона зробила те що хотіла. Можливо і людям варто задуматися і перестати слухати всіх підряд, зробити вигляд що ми глухі, для того щоб досягти своєї мети?
