Я з чоловіком 13 років разом (у шлюбі 4 роки). Є трирічна донька. З цих 13 років, десять я була вірна йому, зараз почала зраджувати. Запитайте чому? Через чоловіка. З самого початку стосунків він був страшенно ревнивий, дорікав, підозрював мене постійно, не пускав із подругами гуляти.
Так я втратила майже всіх друзів. Залишалася вірна. Не гуляла, не дивилася ні на кого, крім нього, навіть дихати вбік не дозволяла собі. З роками він залишався так само ревнивий, недовірливий. У мене з’явилася настирлива думка, зробити його підозри реальністю, на зло, спеціально, так мене дістало. Запитайте, чому не покинула? Кидала, кілька разів. Повертав. За добротою серцевою, він тиснув на жалість, я прощала.
Я купила будинок, він ні копійки не допомагав мені зібрати. Повага до нього впала. А батьки тиснули на нас, онуків хотіли. Народила дівчинку, скажу чесно не від великого бажання, а тому, що вік підтискав, у 30 років. З появою дитини стосунки погіршилися, і все, що накопичилося сніговою грудкою, виросло в стократ.
Згодом помітила, що мені неприємно займатися коханням з чоловіком, навіть його дотики викликали в мене огиду. Стала шукати коханця. Це було дуже просто. Дівчина я помітна. Знайомство, кафе, і ось уже постіль.
Хлопець попався добрий, реально дуже подобався. Бачились регулярно. Думала навіть піти до нього. Та й він неодноразово заводив про це розмову. Але, мабуть, я надто боязка для цього, чоловіка побоююсь. Тому розмови так і лишилися розмовами. Він пішов. А я залишилася із чоловіком.
Знайшла іншого. Теж добрий хлопець. Бачимося регулярно. Він виявляє бажання будувати стосунки зі мною, відвести від чоловіка деспота, і мені приємно про це помріяти. Але за фактом це просто дозвілля. Вийшла із декрету на роботу, відчула фінансову незалежність від чоловіка. Заробляю вдвічі більше, ніж він (знову ж таки повага моя до нього через це падає на дно).
Як стало легше дихати мені. І тепер ставлення до нього просто байдуже. Здається, я кайфую, отруюючи йому життя. На помсту за те, що 13 років він так до мене ставився, і залишаюсь такою за фактом досі.
Розмови про розлучення він заводить перший (часто), але отримуючи у відповідь від мене щире бажання і злагоду, відразу відкладає це. Болюче в нього кохання якесь. Він підозрює про зради, знає, що я його не люблю. Нас пов’язує лише дитина. Ну, то хто я після цього – легковажна жінка, якій хочеться погуляти, чи жертва чоловіка?
- Знову не спав? - Ірина подивилася на чоловіка з невдоволенням і прихованим жалем. Їй…
Знову. Той знайомий гіркий присмак розчарування заповнив Лілію, щойно вона кинула погляд на екран телефону.…
З боку сім'я Лозових виглядала ідеально. Він інженер-конструктор на солідному, престижному заводі, вона дитячий тренер…
Андрій прокинувся через те, що хтось голосно грюкнув дверима на кухні. Він розплющив очі, подивився…
Юля щовечора засинала під тихий скрип старого дивана, наче чула, як дихає Аліса крізь відчинені…
Галина стояла навпроти дзеркала в коридорі, намагаючись зрозуміти, яке обличчя потрібно зробити, коли вперше зустрічаєш…