Перебуваючи в гостях, кафе, на вечірці, та будь-де, вона без затримки визначала людей, що носять погони, і завжди відкидала їх знаки уваги. Завжди, але лише до одного випадку

Моя подруга Юля завжди говорила, що нізащо не вийде заміж за військового. Ніколи! Вона досить натерпілася від свого батька-підполковника, який все життя дорікав “ні за що” мати, а заодно і її з сестрою.

На її думку, всі військові були такими як він. Перебуваючи в гостях, кафе, на вечірці, та будь-де, вона без затримки визначала людей, що носять погони, і завжди відкидала їх знаки уваги. Завжди, але лише до одного випадку.

Влітку їхня сім’я була запрошена на весілля до своїх добрих знайомих. На урочистість отримала запрошення ще одна сім’я, яка є знайомими наречених та Юліних батьків. Прийшли вони на весілля зі своїм сином.

У результаті сталося те, що й мало статися. Вони зустрілися, моя подруга Юлька і той самий хлопець. Цілий вечір вони не відходили одне від одного. Танці, конкурси і навіть перший поцілунок. Все було б добре, якби не одне але.

Він виявився військовим і носив погони із чотирма капітанськими зірочками. Саме ця причина не давала Юлі повністю зануритися у вир кохання з головою. Вона сумнівалася, думала, переживала, що не може виконати цієї самої обіцянки. Але все одно не змогла не закохатися в нього по вуха.

Він був не таким, як її батько, хоч і носив форму. Турбота, увага, чуйність, розуміння – це те, чим Сергій оточив свою улюблену Юленьку. Так, так, саме Юленьку, він називав її лише так. Минуло пів року. І ось низка машин під’їжджає до РАЦСу.

З однієї виходить чарівна наречена, назустріч якій прямує галантний наречений. Звучать присяги, звичні для такого місця слова “Так!”, обмін кільцями, перший поцілунок вже законних чоловіка та дружини. Тепер вони сім’я – Юлія та Сергій!

Минуло майже п’ять років, а вони все ще не уявляють життя одне без одного. Той самий блиск в очах, ніжність, квіти з приводом і без нього. Коли ми зустрічаємося з Юлькою, то завжди згадуємо початок цієї історії, і попередні категоричні обіцянки дані нею самій собі. Адже, як виявилося, бути дружиною військового не так і погано.

Related Post

На роботу ходжу, і мені здається, що на мене мало не тицяють пальцем і засуджують мої вчинкиНа роботу ходжу, і мені здається, що на мене мало не тицяють пальцем і засуджують мої вчинки

Мені 21, я вийшла заміж рано, у 19 років, у шлюбі були одні скандали, з чоловіком поводилися, як маленькі діти. Влітку він почав зраджувати, а в жовтні застала його вдома

Чоловік ревнує мене … до інтернетуЧоловік ревнує мене … до інтернету

Нещодавно в моєму житті з’явилося віртуальне спілкування. Між мною і моїм співрозмовником виник сильний потяг, завдяки чому дуже освіжилося моє емоційна життя. Я немов перебуваю в стані закоханості, піднесеному настрої,