Справжні цінності сім’ї не завжди можуть викликати захоплення. Йдеться про ювелірні багатства різного ґатунку. Щось могло раніше належати родичеві, який назавжди покинув цей світ. Чи варто носити такі коштовності? Що з ними робити, якщо не вдягати?
Підписниця Марія поділилася цікавою думкою в одному із коментарів:
«Любої бабусі не стало 10 років тому, і від неї залишилися деякі зовсім незрозумілі мені дари. Не питайте про подробиці, але це були золоті коронки. Що з ними робити, я гадки не мала, хоча таких замінників зубів там була пристойна кількість. Довгий час я просто боялася до них торкатися.
Ситуацію вирішила зустріч із неймовірним ювеліром. Мені його порадила подруга, бо онука випадково порвала мій улюблений ланцюжок і треба було полагодити прикрасу. Довго соромилася, але таки наважилася запитати у майстра, чи займається він переробкою «зубних аналогів» душ, що спочили. На що ювелір добродушно посміхнувся і сказав, що зробить мені щось інше з великим задоволенням».
Релігійні наставники не забороняють носити ювелірні прикраси родичів, яких вже немає з нами. Мабуть, є лише один нюанс у цій ситуації. Було б добре носити справжні цінності тих людей, з якими за життя склалися теплі та дружні стосунки. Якщо ж спочила людина була не дуже прихильна до того, хто забрав золото, то вразливий родич може відчути себе не в своїй тарілці.
Прикраси можна носити із собою як своєрідний талісман. Це також дозволяється. Але в той же час не рекомендується перетворювати таку річ на культовий скарб, амулет, особливий знак, наділяти його особливим змістом та силою. Такий момент може суперечити релігійним канонам.
Якщо золото не становить особливої пам’яті для людини, якій воно дісталося, тоді можна здати його в брухт або на вагу. Деякі ювелірні магазини пропонують обміняти золото покупця на прикрасу з асортименту. Зрозуміло, у такій ситуації може знадобитись грошова доплата з боку клієнта.
Багатодітна мати Маргарита зізналася, що теж зберігає вдома пакетик із золотом покійних близьких:
«Чужі прикраси носити не збираюся. Можете вирішити, що гидую, та й гаразд. Заперечувати не стану. Але те, що зберігаю вдома вже непоганий пакет всякого добра, теж приховувати не буду. Воно їсти не просить. Життя зараз складне. Раптом терміново гроші знадобляться, а так я маю особисту подушку безпеки».
Подібну думку озвучив і хлопець Микола:
«Цацки завжди цінувалися високо. Навіть у особливо важкі часи, ви тільки згадайте. Якби я мав такий золотий фонд від родичів, то я б точно нічого не плавив і не продавав. Дітям можна лишити. Нехай лежать ці справжні цінності, нічого з ними не станеться».
Не поспішай прощатися з прикрасами, які дісталися від близьких. Можливо, щось із цього має особливу цінність. Найкраще звернутися до ювеліра за професійною консультацією.
Було б дуже прикро не роздивитися дорогу річ серед барахла. Тому не поспішай і приймай рішення з холодною головою.
А як би вчинив ти з подібними дарами долі? Продав справжні цінності покійного чи залишив на згадку? Яке рішення ухвалиш у цій ситуації? Поділися своїм досвідом у коментарях.
