Liudmila
– Та, як ти можеш, мамо! Так поводитися у твоєму віці – перед людьми соромно! – кричала Тетяна на матір. – Таню, що ти кричиш на мене, ще
– Ну що, настав час вирішувати, що з квартирою робити, – діловито сказав Олег, розвалившись на дивані у сестри. Він скинув кросівки просто на килим, закинув руки за
– Не цінуєш того, що маєш? Давай спробуй впоратися сама! – Олена знову і знову прокручувала в голові ці слова Максима. …Ранкове сонце пробивалося крізь жалюзі, розкреслюючи кухню
Восени Ніна Іванівна проводила сестру в останню путь. – Галина, Галя, як же так? – плакала жінка похилого віку. Ніна була старша за свою сестру на п’ятнадцять років,
Ольга та Віктор завжди з нетерпінням чекали на запрошення на свята. Особливо Ольга – їй подобалося ошатно вбиратися, спілкуватися з друзями, та куштувати вишукані страви. Коли прийшло запрошення
– А не треба було тобі в телефон лізти та перевіряти! – Закричав він, – кому ти краще зробила? Тепер ми розлучимося, і ти залишиш нашого сина без
Ольга підіймалася сходами. Раптом вона побачила, що назустріч їй біжать діти її сусідки, Марини – Василь, Андрій, Марічка та Іринка. – Ось воно щастя з блискучими очима, що
– Що трапилося? На тобі обличчя немає, – Наталя з тривогою дивилася на подругу. – Все нормально, – ледве стримуючи сльози й дивлячись у нікуди, тихо озвалася Олена.
Валентина швидко пробивала товари, не підводячи очей. Працювала на автоматі: рука механічно тяглася до сканера, товар лягав на стрічку, цифри мелькали на екрані. «Хліб – молоко – цукор
– Тобі не здається, що останнім часом відбувається щось дивне?, – запитав Кирило дружину якось увечері після роботи, – всяка нісенітниця сиплеться одна за одною! – Сьогодні з