Liudmila

– Ваня, а чому ви з сестрою ще не зібралися? – здивувалася їхня мати, коли зайшла в кімнату до сина, і зазирнула у сусідню кімнату дочки. – Тому,

– Галю, одумайся! Що ти твориш? Не буде він твоїм ніколи! Чужий, одне слово! Як ти, наївна, не розумієш цього! Адже знаєш, навіщо приходить він до тебе. Натішиться,

– Раю, ну ось навіщо тобі це треба? Дача ця? Замучишся грядками займатися! Це ж таке звалювати на себе… У вашому віці! Про що ви думаєте? – Рая,

– Знаєш, у чому твоя проблема? – Віктор відсунув тарілку з незайманою вечерею. – Ти навіть не розумієш, наскільки це все безглуздо. Валерія завмерла біля кухонного столу. Двадцять

– Ми ж домовились, що Вітька житиме у нас! Невже не можна було зі мною порадитися, перш ніж віддавати? – кричав Герман на Лєру. – Та що такого?

Бабуся виросла, як з-під землі. Щойно встигла загальмувати. Вже хотіла вийти, та сказати пару лагідних слів, але її схожість з моєю бабусею, мене зупинила. А коли жінка заговорила,

У напівтемряві вітальні зріла змова. Щоп’ятниці сини постійно вечеряли у мами. Іноді з сім’ями, а сьогодні, мов змовившись, одні прийшли. Васька, розвалившись на дивані, наче лінивий кіт на

– Чого приїхала, а про свої проблеми мовчиш? – питала Ірина Павлівна, доки накривала на стіл. Дарина не поспішала відповідати, знала, що мати все знає заздалегідь. Її не

– Ах, ти, дідько кудлатий! Розлігся! Бубонці свої розвалив, та в вус не дме! А у дворі, що ж? Роботи для тебе немає? – Ну, згинь звідси негайно,

– Ти чого такий похмурий? – Запитав у друга Сергій, – пів години їдемо, а ти все мовчиш і мовчиш. Сталося що? – Лєнка на розлучення подала! –