Liudmila
Я витерла з чола піт, присіла на стілець і втупилась у свій витвір. За сьогодні це був п’ятий торт. Я настільки втомилася, що була впевнена, що один з
Галя сиділа біля вікна, і нервово смикала край клейонки. Як вона спромоглася так помилятися в людях, з якими прожила під одним дахом десять років. Вона ж довіряла чоловікові,
– Я тільки пару днів поживу у вас і нікого не утисну, – втомлено повідомила з порога Світлана Костянтинівна. Я з подивом подивилася на неї, бо вона навіть
Я була на сьомому небі від щастя, коли познайомилась із Михайлом. Чоловік мені сподобався з першого погляду. Йому було тридцять два роки, у своєму віці він уже встиг
Ми вже кілька років були в офіційному шлюбі. Ми були зі звичайних сімей, не з багатих, тому сімейне гніздечко доводилося винаймати, а всі зароблені гроші віддавати за оренду,
– Синку, і кого це ти мені привіз? Вона ж не наша, не сільська! З неї толку не буде! Білоручка! Літня жінка, хвацько поставила руки в боки, та
Віра Дмитрівна стирчала біля дверей і майже щохвилини поглядала на годинник. Побачивши, як приїхав ліфт, жінка з надією витягла шию. Коли двері відчинилися, вона причаїлася. – Ой, нарешті!
Втомлена я переступила поріг квартири, та прислухалася. З кухні долинала голосна розмова чоловіка. Серце моє шалено закалаталося. Я вирішила, що він, без мого відома, привів у квартиру гостей.
– Олено, ось тільки не треба робити такі очі. Я що не маю рації? Я до вас у няньки не наймалася! — вкотре висловила мені мати, Людмила Іванівна.
– Мама хоче звести будинок. Вона все життя про нього мріяла, – незграбно завів розмову Сергій. – Їй начебто й у квартирі добре жилося, – спокійним тоном відповіла