Liudmila

За вікном кружляв сніг, перетворюючи звичайний вечір на казкове полотно. Катерина помішувала борщ, вдихаючи аромат свіжої зелені, і посміхалася, слухаючи, як у сусідній кімнаті її чоловік Ігор із

Олег зачинив холодильник так, що полиці всередині затремтіли. Один із магнітиків із глухим стукотом упав на підлогу. Олена стояла навпроти нього, бліда, зі стиснутими кулаками. – Все? Полегшало?

– Мамо, я щось не розумію… Який ще спадкоємець може претендувати на татову квартиру, якщо, крім нас, з тобою в нього нікого не було? – Марина з подивом

– І навіщо ми туди їдемо? – Запитав Максим у своєї дружини. – Ех, краще б я залишився з тобою вдома, і ми разом подивилися б серіальчик. Або

– Що означає, сама плати? – Посмішка на обличчі Наталки, що сиділа по той бік столу, танула на очах. – Ну, ти ж працюєш, як і я. Ти

Тетяна втомлено брела додому, несучи в руках важкі пакети. Попереду був Новий рік, довгі вихідні, гості… Потрібно було ще докупити невеликі подарунки для родичів чоловіка: дорослим – символічні

– Мамо, та нема проблем, приїжджайте! – Сказав Дмитро телефоном і, не дивлячись на мене, додав, – звичайно, хоч на тиждень! – Що?! – Я різко обернулася. –

– Що? Ти про що? – Семен ледве розплющив очі, й глянув на годинник. – Ти бачила, котра година? – Та встигнеш ще поспати! – відповіла Віра, нетерпляче

Здивований, він дістав телефон і подзвонив дружині. – Наталко, що відбувається? Ключ не підходить. Ти щось зробила із дверима? Наталя ледве стримувала сміх: – Привіт! У нас зараз

– Женя. Я хочу на свій день народження запросити лише моїх родичів. – Як це? Мої завжди раді відвідати нас. Що тебе не влаштовує? Ти це, Катерино, кинь.