Життєві історії

Є вислів: «Ніколи не намагайся повернути того, хто одного разу сам від тебе відмовився».   Якщо б я могла, буквально, прослідувати цій мудрій пораді, не страждала б уже 8

Хочу поділитися своєю історією і можливо отримати стусан з напрямком куди рухатися. Моя лавсторі почалася два роки тому з персонажем Микитою. До початку відносин ми спілкувалися в одній

Красива дочка тата-банкіра, що живе в двоповерховому особняку з каміном в самому центрі міста, – так про мене говорили однокласники. У дитинстві було все: модні речі з Італії,

Мені 23, я поки ще емоційно нестабільна, трохи не вистачає досвіду і мізків. Чоловіків я боялася до того моменту, поки не зустріла …. того самого. Але потрібна невелика

Я завжди дотримувалася думки, що людина живе тим життям, яке сам собі створив і отримує від нього тільки те, на що заслуговує, за винятком нещасних випадків звичайно. І

Про себе: 37 років, п’ять років розлучена, двоє синів 11 і 9 років. За п’ять років було кілька захоплень, але в основному с*кс-онлі. У більшості випадків я відлітала

Історія у мене така. Я два з половиною роки зустрічаюся з одруженим Андрієм. Люблю його, але розумію, що це неправильно. Хоч в наших з ним стосунках хорошого дуже

З Андрієм познайомилися 3 роки тому на роботі, він був моїм керівником. Був одружений. Ми обидва з Північних міст, він став цікавитися мною, багато спілкувалися, підвозив до будинку

У двадцять шість років я покинула чоловіка, дізнавшись про його зради. Пішла з маленьким сином, вагітна другою, від аліментів відмовилася. Потім довгий час було не до чоловіків і

«Мама, тато, я – щаслива сім’я!» – щоразу, коли ми з сином зустрічаємо цей сюжет в його дитячих книгах, ентузіазм в моєму голосі пропадає. Фарби, дзвін, іскри радості