Liudmila
Тетяна втомлено брела додому, несучи в руках важкі пакети. Попереду був Новий рік, довгі вихідні, гості… Потрібно було ще докупити невеликі подарунки для родичів чоловіка: дорослим – символічні
– Мамо, та нема проблем, приїжджайте! – Сказав Дмитро телефоном і, не дивлячись на мене, додав, – звичайно, хоч на тиждень! – Що?! – Я різко обернулася. –
– Що? Ти про що? – Семен ледве розплющив очі, й глянув на годинник. – Ти бачила, котра година? – Та встигнеш ще поспати! – відповіла Віра, нетерпляче
Здивований, він дістав телефон і подзвонив дружині. – Наталко, що відбувається? Ключ не підходить. Ти щось зробила із дверима? Наталя ледве стримувала сміх: – Привіт! У нас зараз
– Женя. Я хочу на свій день народження запросити лише моїх родичів. – Як це? Мої завжди раді відвідати нас. Що тебе не влаштовує? Ти це, Катерино, кинь.
– Андрію, що у тебе там з квартирою? Коли виставиш на продаж? – А чому я маю її продавати? У нас все є, квартира, машина, дача, на якій
– Навіть не проси! – Літня жінка відвернулась від сина. – Все до копійки тобі віддавала, годі! Хочу для себе пожити! – Що ти все ниєш? Мав рацію
– Пішла геть, щоб я тебе більше ніколи не бачила! – Валя кинула в сестру перше, що потрапило під руку. У Світлану полетів кухоль, жінка встигла сховатись за
Людмила та Микола щойно почули від Артема його прохання – ні, навіть вимогу – допомогти йому з покупкою квартири. – Мамо, ну ти ж знаєш, як зараз важко
– Ваня, а чому ви з сестрою ще не зібралися? – здивувалася їхня мати, коли зайшла в кімнату до сина, і зазирнула у сусідню кімнату дочки. – Тому,