– Віро, ну ось які фрукти-овочі для племінників? Їх що, не продають у магазині? Ну то сходи та купи! Ми тут до чого? Ми не заради банок дачу купували
– Раю, ну ось навіщо тобі це треба? Дача ця? Замучишся грядками займатися! Це ж таке звалювати на себе… У вашому віці! Про що ви думаєте? – Рая,
– Я не порося, щоб їсти твоє куховарство, – чоловік поставив крапку у вечері, та у шлюбі
– Знаєш, у чому твоя проблема? – Віктор відсунув тарілку з незайманою вечерею. – Ти навіть не розумієш, наскільки це все безглуздо. Валерія завмерла біля кухонного столу. Двадцять
– Що? Як це твоя дитина? Ти що, поки ми були разом, поки я намагалася мати свою дитину, мені зраджував, – закричала в сказі Лєра, – це взагалі нормально на твою думку
– Ми ж домовились, що Вітька житиме у нас! Невже не можна було зі мною порадитися, перш ніж віддавати? – кричав Герман на Лєру. – Та що такого?
– Зникла Машка, – сумно голосила бабуся. – Крім неї, у мене нікого немає на цьому світі
Бабуся виросла, як з-під землі. Щойно встигла загальмувати. Вже хотіла вийти, та сказати пару лагідних слів, але її схожість з моєю бабусею, мене зупинила. А коли жінка заговорила,
– Я не дозволю вам обікрасти мене, і позбавити моєї квартири! Старість та пенсія – це не вирок! Швидше, можливість розпочати нове життя. А ви мене на той світ вже записали! Не соромно вам? – обурювалася мати на синів
У напівтемряві вітальні зріла змова. Щоп’ятниці сини постійно вечеряли у мами. Іноді з сім’ями, а сьогодні, мов змовившись, одні прийшли. Васька, розвалившись на дивані, наче лінивий кіт на
Мати покинула сина у бабусі, щоб здійснити свою мрію. Але через три роки вона повернулася ні з чим
– Чого приїхала, а про свої проблеми мовчиш? – питала Ірина Павлівна, доки накривала на стіл. Дарина не поспішала відповідати, знала, що мати все знає заздалегідь. Її не
– А куди це ти наряжаєшся, зятю? Ти начебто допомагати приїхав? Скидай свої штани парадні! У них комп’ютери лагодитимеш! А у нас, що простіше вдягають. Зараз видам тобі відповідне вбрання, – і кинула зятю купу лахміття
– Ах, ти, дідько кудлатий! Розлігся! Бубонці свої розвалив, та в вус не дме! А у дворі, що ж? Роботи для тебе немає? – Ну, згинь звідси негайно,
– Гроші для нього – головна цінність! От нехай із ними й залишається! Не хочу, і не житиму з людиною, на яку не можна покластися у скрутну хвилину! – Розумно зауважила дочка
– Ти чого такий похмурий? – Запитав у друга Сергій, – пів години їдемо, а ти все мовчиш і мовчиш. Сталося що? – Лєнка на розлучення подала! –
– Я все вирішив! Збирай валізи, будеш за моєю бабусею доглядати! – Заявив чоловік
– Мама дзвонила. Ми переїжджаємо! Збирай сьогодні речі, завтра перевезу вас. – Чоловік Лєри, Павло, поставив дружину перед фактом. Лєра навіть відповісти нічого не встигла, він сказав це
Не було б щастя, та нещастя допомогло
– Люся, ти своєму футболку брати будеш? Ти що, бери, не губися, реально гарні знижки. Бавовна сто відсотків, а якість відмінна, я своєму дві взяла! Давай разом по

You cannot copy content of this page